Сваха приїхала додому з Америки, щоб свій ювілей відсвяткувати. Я хоч і живу за 200 кілометрів від неї, але вирішила, що буде якось негарно не поїхати, не уважити людину. Тому я взяла кілька днів відпустки, і вирушила в дорогу.

Донька моя заміж вийшла ще 12 років тому, і зять її відразу до себе забрав, бо він у своїх батьків єдиний син, а будинок там просто величезний. До того ж, сваха вже багато років живе в Америці, вона лише гроші додому висилає.

А сват у мене людина дуже спокійна і тиха, моя донька каже, що вдома його і не видно, і не чути. Я з ним кілька разів зустрічалася, і погоджуюсь з своєю донькою, що Микола дуже спокійна, врівноважена і щира людина.

А от сваху я ще жодного разу вживу не бачила, лише на фотографіях, і два рази ми з нею по відеозв’язку говорили. Вона мені видалася теж приємною жіночкою, щоправда, трохи дивакуватою, але я для себе це пояснила тим, що людина багато років в Америці прожила, тому і має дещо інші погляди на життя, ніж я.

Кожна з нас всі ці роки жила своїм життям і не перетиналася, тому я до кінця не мала уяви, що за людина моя сваха.

Приїхала Лариса, так звати сваху, ще в кінці року, але на свята ні мене до себе не кликала, ні до мене приїхати не захотіла, хоча я їй телефонувала і запрошувала.

Зате, в січні в свахи ювілей, 60 років, і вона вже вирішила мене запросити, щоб і познайомитися, і відзначити її дату.

Я довго думала, що можна подарувати людині, в якої все є, і яка з Америки приїхала? З донькою радилася, а та лише плечима знизувала, мовляв, що подаруєш – те і буде, бо ж головне не подарунок, а увага.

На свій розсуд я вибрала для свахи гарну мультиварку, заплатила за неї 4 тисячі гривень, подумала собі, що свасі вона зараз пригодиться, а як вона надумає в Америку повертатися, то доньці моїй віддасть, а в неї діти, так що така техніка точно в домі пригодиться.

Витратилася я і на те, щоб себе в порядок привести – манікюр, зачіска, нова сукня. Та й на дорогу трохи грошей пішло. Одним словом, влетіла я з цим днем народження свахи в добру копієчку, але сама себе заспокоювала, що це ювілей, і так годиться зробити, щоб уважити людину.

Яким же було моє здивування, коли я приїхала до них в переддень свята, а холодильник у них був майже пустий. Це при тому, що сваха збиралася святкувати вдома.

Я спершу подумала, що Лариса вирішила все замовити з ресторану, і що завтра перед застіллям все свіженьке привезуть доставкою. Та моя донька мене ошелешила тим, що кожен з гостей має принести по дві страви, і таким чином ми всі разом накриємо стіл.

– Я теж маю щось готувати? – здивовано питаю доньку.

– Так, – спокійно відповідає вона. – Я сказала, що ти вмієш голубці смачні робити, і з тебе ще салат з телятини.

Сказати, що я була ошелена, це нічого не сказати. Я скільки витратилася, щоб тепер ще й готувати щось? Та донька мене заспокоїла, сказала, що це дуже зручно – всі щось принесуть і стіл буде повний.

Посиділи ми, до речі, непогано, кожен з гостей щось приніс і все було добре, всі задоволені. Але я поїхала від свахи з яким каменем на душі, так мені від цього її специфічного прийому неприємно. Напевно, я ще не скоро захочу до неї в гості поїхати.

Джерело