Мені завжди здавалося, що в заміжжі, головне порозумітися зі свекрухою і тоді можна буде уникнути багатьох конфліктів у сім’ї. Але наші з чоловіком батьки посварилися ще до нашого весілля.

Причин ніякої особливо не було. Одні весілля хотіли в кафе, щоби було дешевше, інші наполягали на ресторані. Їм здавалося це престижнішим.

Коротше, ці та інші дрібниці зробили їх надовго ворогами. На нашому весіллі вони не спілкувалися і не помічали одне одного, що, звичайно ж, не додало нам святкового настрою.

Після одруження ми могли б жити у моїх або чоловіка батьків, житлоплоща дозволяє. Але вони почали нас ділити.

Одні вважали, що ми повинні жити в них, інші думали так само. У результаті нам довелося винайняти квартиру.

Коли в нас з’явилася дитина, ми подумали, що ця подія точно їх помирить. Але не тут було.

Справа й зовсім дійшла до абсурду. Поява онука лише посилила цей безглуздий конфлікт.

Приходили до дитини вони по черзі, і ми повинні були дотримуватися правил, щоб хтось із не прийшов зайвий раз.

Нам це так набридло, що ми приготували сюрприз. Минуло вже три роки, ми купили квартиру та переїхали до іншого району.

Чоловік запропонував не говорити батькам, де ми тепер житимемо, а поставити їх перед фактом. Приїхати до нас у гості та побачити онука вони можуть тепер, лише примирившись.

Але на те, що сталося, ми ніяк не очікували. Наших батьків зблизила образа на нас, що ми з ними так вчинили.

Дурніше ситуації і придумати не можна. Тепер у нас із чоловіком часто виникають суперечки, хоча раніше ми ніколи не сварилися.

Я вважаю, що треба поїхати до них та поговорити, а чоловік категорично проти цього. Сказав, що спілкуватиметься з усіма ними лише в тому випадку, коли все це закінчиться, і вони нарешті зрозуміють, що треба спілкуватися всім разом як одна сім’я. Чим це закінчиться і що робити далі, я не знаю.

КІНЕЦЬ.