– Вітя, коли це закінчиться?! – промокла наскрізь дружина, ступаючи босими ногами по лінолеуму, вийшла з ванної.

– Що з тобою? – чоловік ледве стримав усмішку.

– Мені вже набридло! Невже не можна полагодити цей змішувач? – Інна невдоволено тупнула ногою. – Я прошу тебе вже другий тиждень!

– Полагоджу, – насупився чоловік, у якого руки ніяк не могли дійти до ремонту.

– Напевно, варто вже викликати чоловіка на годину, якщо справжній не може нічого зробити! – невдоволена дівчина почала віджимати на підлогу мокре волосся.

– Полагоджу наступного вихідного, – Віктор дивився на телевізор.

– Мені ще чекати тиждень, поки ти надумаєш? Коли-небудь ми затопимо сусідів, і відшкодовуватимеш ти зі своїх грошей! – сказала Інна і ледве стримуючи вируючі емоції пішла.

У відповідь чоловік лише голосно цокнув язиком і продовжив перегляд телевізора.

Дівчина обурювалася, вона не знала, як достукатися до Віктора і переконати його хоч щось робити вдома.

Саме ця лінь і дратувала Інну. Вона все частіше почала замислюватися про те, що обрала в чоловіки не ту людину.

Однак якби вона мала вибір, невідомо, який би їй попався чоловік замість Віктора.

Дівчина ж все життя мріяла, що її чоловік не лише добре зароблятиме, а й майстром на всі руки буде.

Дійсно, перша частина мрії збулася: чоловік заробляв досить непогано, але це було все, чим він міг похвалитися, і усвідомлення цього пригнічувало Інну.

Наступного дня вона знову завела розмову з Віктором про зламаного змішувача.

– Ну виклич слюсаря, гроші у нас є, – пробурчав чоловік, без особливого ентузіазму жуючи бутерброд.

– Тобто ти сам робити нічого не збираєшся, так? – Дівчина невдоволено поставила руки в боки.

– Ні, – посміхнувся чоловік і, солодко позіхнувши, з незворушним виглядом подався до спальні.

Інна всю ніч поверталася з боку на бік, розмірковуючи над тим, як їй все-таки провчити Віктора і переконати його хоч щось робити в їхній квартирі.

На ранок її несподівано осяяло. Вона, здається, вигадала, як впливати на чоловіка.

Зазвичай вранці вони снідали кавою та бутербродами, а ввечері після роботи Інна сама щось готувала, бо Віктор любив їжу, приготовлену вдома.

– Що в нас сьогодні на вечерю? – з порога гукнув чоловік, не відчувши, як завжди, аромату їжі, що готується.

– Нічого немає, – так само вигуком відповіла Інна.

– Жартуєш? – Віктор почав швидко роззуватися, щоб переконатися в тому, що дружина обманює.

Однак на кухні на нього чекало величезне розчарування. Інна сиділа за столом і скромно пила чай із бутербродами.

Чоловік усміхнувся і став по черзі обстежувати холодильник, шафу та духовку.

Зрозумівши, що дружина ні краплі не жартувала, Віктор розгублено поглянув на неї.

– Чому ти нічого не приготувала? – спантеличено поцікавився чоловік.

– Ти можеш замовити собі доставку, – ухиляючись від прямої відповіді, промовила Інна.

– Я не хочу доставку! Я захочу домашню їжу! – роздратований Віктор почав жестикулювати руками.

– Дорогий, ти завжди можеш викликати собі кухаря, – спокійним тоном відповіла дівчина.

– Кухаря? Смієшся? – спохмурнів чоловік.

– Ні, але як ти там казав, у нас же є гроші, і ми можемо собі це дозволити, – Інна смачно облизала пальці.

– Я хочу, щоб ти приготувала! Навіщо мені дружина, якщо вона нічого не робитиме по дому? – обурено процідив Віктор.

– Ти ж відмовився ремонтувати змішувач, чим я гірша за тебе? – Дівчина знову почав робити собі бутерброд.

– Поквитатися вирішила?! Порівняла теж, – чоловік моментально посумнів. – Добре, обійдусь!

Віктор почав дзвонити в доставку, і вже за годину він уплітав за обидві щоки їжу, яку йому доставив кур’єр.

– І як? Смачно? – поцікавилася Інна, спостерігаючи за обличчям чоловіка.

– Смачно! Не хочеш готувати, буду собі замовляти, – буркнув Віктор, бажаючи показати дружині, що для нього не така вже й важлива її кулінарія.

Проте всю їжу з доставки він не подужав. Помітивши запитання Інни, витер губи серветкою.

– Наївся.

Як тільки чоловік прибрав залишки у холодильник, дівчина вирішила спробувати те, що він купив.

Взявши до рота ложку борщу, Інна мимоволі скривила обличчя. Їжа виявилася дуже солоною і не наваристою.

– Фуу, – пробурчала дівчина, але жодного слова не сказала чоловікові про те, що пробувала його їжу.

Наступного вечора історія повторилася. Інна знову нічого не приготувала, і Віктору довелося скористатися доставкою.

Чоловік сподівався, що дружина відтає бодай до вихідних, але дівчина вирішила стояти на своєму.

– Добре! Твоя взяла! – повернувшись з роботи, промовив Віктор і підняв угору руки. – Здаюсь! Я зараз же піду у ванну і відремонтую цей змішувач!

Чоловік перевдягся в домашнє і, взявши інструменти, зник за дверима ванної кімнати.

Поки він порався зі змішувачем, Інна вирішила приготувати для них з чоловіком вечерю.

Мокрий Віктор за годину вийшов із ванної. Витерши рукою піт, він гордо вимовив:

– Приймай роботу! А чим це смачно пахне?

– Рагу зварила, – Інна опустила погляд.

Чоловік кинувся на кухню та відкрив кришку каструлі, щоб перевірити слова дружини.

– Як же я скучив за твоєю їжею, – Віктор втягнув ніздрями аромат свіжоприготовленого рагу.

Інна поспішила поставити на стіл тарілки та почала розкладати їжу. Через півгодини чоловік із задоволеним виглядом погладжував живіт, що наситився.

Більше Віктор не наважувався відмовляти дружині у допомозі і виконував по дому все, що вона просила, оскільки пам’ятав, чим це для нього закінчилося.

КІНЕЦЬ.