Я дуже добре розумію, що, можливо, комусь моє незадоволенням неправильним виявиться: мовляв, невістка з претензіями з’являється до нещасної немолодої пенсіонерки, яка сама живе на останні копійки і життя в неї непросте.

Але якби це було так. Мати мого чоловіка зовсім не бідна людина, хоч любить прикидатися такою завжди. А ось на внучку свою, мою дочку, постійно шкодує грошей, що дуже дивно для мене самої.

Напевно, тому, що ми з її сином то сходимося, то розбігаємося, ось вона і демонструє обережність свою таким чином: мовляв, навіщо витрачається на внучку, яка ймовірно стане для неї «колишньої» онукою, зважаючи на наші проблеми в сім’ї.

Живе мати мого чоловіка в селі, має там своє господарство: величезний город, кури, качки, свині. Живе вона одна: розлучилася і з батьком мого чоловіка вже давно, і з його вітчимом. Крім сина у неї є ще молодша дочка, ось вона її справжня улюблениця, і її діти також, що цілком зрозуміло.

Їм – все що завгодно вона готова піднести до ніг, а ми якось самі впораємося, нам допомагати не потрібно. Та якби ми – дорослі люди, а донька наша вічно сумує від неуваги своєї бабусі, вона починає розуміти, що бабуся чоловіка не любить її.

Бабуся жодного разу не покликала онуку на все літо в село, як це роблять інші бабусі, тільки три рази чоловік до неї їздив з нашим малям на тиждень-два по своїй цілком ініціативі. До речі, живемо ми далеко один від одного, тому бабуся могла б скучити за онучкою, якби щиро любила її.

А на день народження своєї внучки, нашої донечки, свекруха обмежується лише дзвінками, причому відразу з якимось нещасним виправданням:

«Ой, хотіла надіслати дівчинці подарунок, але пенсія маленька у мене зараз, сама перебиваюся, як можу».

Так я й повірила їй, зате іншим своїм онукам, дітям дочки, вона дарує шикарні костюми і хороші іграшки. Я ж по соцмережах все бачу!

Звичайно, зовиця моя своїй матері рідніше та ближче – вона поруч живе, на посилки витрачатися не потрібно! Але ми раді були б і грошовому переказу на подарунок, але свекруха ж бідкається, перед тим скаржиться на своє життя, що у неї тільки пенсія, хоч ми знаємо, якими вона продажами живе зі свого господарства.

А одного разу мати чоловіка навіть дзвінком внучку не привітала, коли ми черговий раз з чоловіком розбіглися. Грошей на дзвінок пошкодувала з надією – а раптом ми розлучимося, а вона даремно дзвонила, витрачалася на нас? Така виходить сумна історія.

Хоча яке відношення мають наші стосунки до того, що вона бабуся моєї дитини і наша донька її рідна онучка. Хіба вона не має любити її, як би не склалося і щоб там не було.

Але ось недавно нашої дочки виповнилося 10 років – перший її серйозний ювілей, і свекруха за цей час вперше зважилася надіслати їй подарунок. Хвалилася, що свинку вдало на м’ясо продала. Гаразд, я аж зраділа за дитину свою, чекаємо, прийшла посилка.

Вже при її відкритті я зрозуміла по запаху, що всі речі з «секонд хенду» – знаєте, такий специфічний від них йде аромат. З розмірами, звичайно ж, мати чоловіка дуже прогадала, крім безрозмірних светрів.

Деякі речі навіть з бирками були, але все одно зрозуміло, що це «секонд», та й видно було по всіх тих речах. Дуже неприємно! Дочка засмутилася тільки, адже вона доросла і добре розуміє вже все: з усієї посилки тільки один светр можна було носити, і то його прати добре довелося б, щоб запах той зник, а все ми вирішили віднесли до церкви – на благодійність.

А ще саме дивно, що в центрі цих ганчірок була замотана одна баночка полуничного варення! Одна і маленька! Це зі свекрухи величезних плантацій! Чисто щоб один раз до чаю на сім’ю – по ложці з’їв і вистачить!

Вся посилка – суцільна прикрість була, лише розчарування велике для нас і нашої сім’ї. Перед чоловіком розкритикувала ці «щедрі дари» від його матусі, і ми знову посварилися з ним.

Я кажу: «От не надсилала вона 10 років нічого, і не треба було цього разу так ганьбитися, ще й доньку засмутити нашу на день народження її».

А він ще й зі мною сперечається, що коли я вийду на пенсію, теж буду копійки рахувати, адже життя в пенсіонерів важке. А посилка була – від чистого серця.

Вже настільки важке життя в його мами,. що лише могла розщедритися на банку варення малу? Так, від чистого – ганчірки куплені «секонді» збирати і надсилати все це барахло – це верх щедрості! Хіба це подарунки для малої дитини? Ну хіба можна робити таке?

Джерело