Як то іноді буває в нашому житті, рідна людина, а відношення, наче до чужої…

Змалечку в мене з сестрою завжди були непорозуміння. Олена хоч була і молодша, та так себе поводила, наче весь світ навколо неї одної має крутитися.

Та мене ніколи не наполягало, що батьки більше виконували забаганки Олени, я до цього відносилась з розумінням. Тай характер у мене мабуть від дідуся ще передався. Я в першу чергу подбаю про інтереси ближнього, а потім вже про свої.

Коли Олена до мене приїздить у гості, то я стараюсь, якнайкраще її прийняти. Щоб вона завжди відчувала у кожному моєму вчинку, що дуже мені дорога. Та моя сестра, не така як я.

Для неї моя увага, як буденні речі. А ось хто для неї насправді важливий, про це я дізналась зовсім нещодавно, так це її подруги.

У сестри свято, день народження її донечки, а моєї похресниці. Прикупивши бажаний подарунок для Камілки, так звати дочку сестри, я з сім’єю вирушили у дорогу.

Сестра відразу з порога просила нас хутко до столу, бо щось там у неї вже остиває. І наче Олена сильно спішила кудись, ми би ще не проти і посидіти, та сестра нам каву принесла.

Аж тут дзвінок у двері, обличчя Олени змінилося, вона почала гукати Камілку, щоб та зустрічала гостей. Сестра зі столу все позбирала і миттю з чоловіком почали наставляти на стіл все нове.

А це і салатики і канапки з червоної риби, тарілку з сирами. Мені так ніяково було перед моїми, що я не знала куди мені подітись. Адже нам так стіл не накривали.

Виходить, ми не такі важливі гості, як подруги, які прийшли до Олени.

Дорогою додому ми з чоловіком їхали мовчки. А що тут скажеш, якби все і так зрозуміло було. Та чи варто цю ситуацію залишати так як є?

А може все ж таки поговорити з сестрою, щоб вона зрозуміла, що своїми діями сильно образила нас?

Та є страх, що після цієї розмови наші з нею і так непрості відносини, можуть сильно погіршитись.

Що скажете, читачі? Як би ви вчинили на моєму місці?

Джерело