Навідувала вчора сина з невісткою, які проживають окремо.

Краще б туди не ходила: всю ніч проплакала, а зараз лежу хвора з тиском. Одружилися вони взагалі недавно, та й син мій ще молодий, просила його зачекати.

Однак ні, той вперся і запевняв, що це любов усього його життя. Він весь у батька — спершу робить, а потім думає, як вийти з ями.

Ну так от, приїхала до них в гості. зателефонувала завчасно й сказала, що протягом години буду. Думаю, щоб нічого не планували, сама не люблю непроханих гостей.

Перейшла поріг, вони вийшли, поцілювали мене та розійшлися по кімнатах. Вона одразу в руки телефон і сидить в ньому. Каже, що якщо я хочу, то можу піти налити собі чаю на кухні. Я була шокована. А де якась привітність, гостинність? Не чужа людина в хату прийшла.

Взагалі то, це моя квартира, яку я у спадок від матері отримала. І господиня в тій квартирі я, просто дала там пожити синові, поки не підзаробить гроші на власне житло. Я б віддала йому цю квартиру, але з тим його раннім одруженням вирішила не спішити.

Син пішов в магазин, купити якогось печива до чаю. За цей час приїхав кур’єр і привіз невістці речі. Та сяяла від щастя, розповідала, що ці круті бренди дісталися їй за мізерними цінами.

Не розумію, навіщо їй стільки того одягу. Працює зараз дистанційно за копійки, сидить в хаті — куди це все одягати. А мій син повинен гарувати на її забаганки з ранку до вечора.

Коротше, засмутилася я сильно. Казала ж синові: Поживіть, придивися до неї, навіщо відразу одружитися. А він зарядив: Люблю, та й люблю.

Ось, що тепер робити? Її тепер і не виженеш – добре влаштувалася. Я просто не знаю, що далі буде. В хаті там безлад, холодильник порожній — а коли діти з’являться? Вони мені їх привезуть? Та вона ж і приготувати нічого не зможе.

От лежу цілими днями і з голови все це не виходить. Шкода сина, не хочу, щоб він все життя з нею провів. От і не знаю, як назад її до матері відправити. Нехай мама її забаганки виконує. Зараз пристойні і роботящі дівчата на вагу золота, таких знайди неможливо. Але краще вже бути самому. І син мене нервує, не думає про майбутніх дітей, яка то в них матір буде, яка сама, як дитина.

Невже зараз вся молодь така – лінива та недолуга? Ну взяли тебе заміж, тим більше такий хороший хлопець, та ти повинна молитися на нього і мамі його дякувати, що вона такого чоловіка виростила, а не носом крутити.

Що ви думаєте з цього приводу?

КІНЕЦЬ.