Ми з чоловіком живемо окремо, вже 12 років ми разом, двоє діточок у нас є: 9-річний син і 5-річна донечка. Живемо ми добре, я вважаю, що мені з чоловіком дуже пощастило. Я його люблю і поважаю, він мене теж і любить, і шанує, тому донедавна у нас все добре було.

Але вже кілька тижнів з нами живе його мама, яка приїхала у відпустку з Греції, і зараз робить ремонт в своєму будинку, тому вона попросилася на цей час пожити у нас. Звичайно, ми їй не відмовили, адже це мама, а мій чоловік у неї єдиний син.

З появою свекрухи у нас вдома все змінилося, і не в кращу сторону. Якщо так і далі триватиме, то є загроза, що ми з чоловіком розлучимося. Я роздивилася, що за людина його мама, і спочатку мовчала, заради спокою в сім’ї, але потім по легенько почала говорити, і це дуже не подобається Ігорю, який, звичайно, захищає свою маму.

Ну посудіть самі, хіба це нормально – людина з заробітків приїхала, привезла купу грошей, будує собі за них палац справжній, а живе за наш рахунок?

Чоловік каже – тобі що, для моєї мами тарілки борщу шкода? Та не шкода мені нічого, просто я не розумію, як так можна жити і не запропонувати ні щось купити, ні гроші дати? Я ж точно знаю, що свекруха вклала в свій будинок величезні гроші, мова йде про десятки тисяч євро. То вже інше питання – навіщо їй одній такий великий будинок?

Нам вона за наші 12 років шлюбу навіть тисячі євро не дала, максимум, це вона може вислати 100 євро моєму чоловікові на день народження. Ну, ще дітям може дати на свято по 50 євро. Але хіба це гроші?

З цим я змирилася, ну нехай – не хоче, нехай не допомагає. Але тепер, поки вона живе з нами, можна хоча б продукти купувати і на комуналку частину грошей давати. Свекруха хоче щось смачненьке, корисне, а все це коштує шалені гроші, одна її риба червона щоразу нам обходиться в кілька сотень гривень.

Прямо сказати свекрусі, щоб вона давала гроші на продукти, я не можу, але я попросила чоловіка, щоб він поговорив з мамою на цю делікатну тему. Та він навідріз відмовився, сказав, що йому соромно таке мамі казати, вона ж його народила і в люди вивела, і тому подібне, так що не пасує йому таке мамі казати.

– Ти що, не чула, як вона скаржиться, що їй грошей не вистачає? – каже чоловік.

– На що не вистачає? – питаю.

– На третій поверх? Навіщо їй одній такі хороми? Навіщо їй диван за 100 тисяч і люстра за 18 тисяч гривень? Невже немає чогось простішого і дешевшого? Ні, твоїй мамі все найдорожче і найкраще треба, хоча логіки в цьому ніякої – вона ж зараз все це зачинить і знову поїде.

– Мама сама заробляє, і сама витрачає, ти її гроші не рахуй, – вже став злитися на мене чоловік.

Я зрозуміла, що на цьому етапі треба зупинитися, бо інакше ми з ним серйозно посваримося. А цього я б найменше хотіла.

Якось мої діти попросили бабусю, щоб вона пішла з ними в МакДональдз, так вона пішла, але нічого їм не купила, бо сказала, що там все дуже дорого. Діти повернулися додому дуже засмучені, сказали, що бабуся жадібна. Так, я згідна, похід в МакДональдз з двома дітьми – справа не з дешевих, я коли йду туди з ними, то менше, ніж 500 гривень не витрачаю. Але ж це мої діти, а її онуки рідні, як можна їм не купити чісбургер хоч раз, коли вони просять?

Свекруха робить в своїй хаті шикарні ремонти, а живе у нас, і за наш кошт. Я так і не дочекалася від неї за весь цей час навіть тисячі гривень на продукти, не кажу вже про комуналку. Чоловік на стороні своєї мами, каже, щоб я її не чіпала, а мені вже набридла ця наша “гостинність”.

Прошу поради – що мені робити в цій ситуації? Як правильно зробити, щоб і свекруху не образити, і перестати витрачати лише свої гроші?

Джерело