Чоловік мій поїхав в Канаду гроші на будинок заробляти, а коли повернувся, то заявив, що приїхав лише для того, щоб розлучитися зі мною, бо в нього там є інша жінка.

Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати, але тоді моя мама дала мені мудру пораду, якою хоч я не хотіла, але скористалася, і це врятувало наш шлюб.

З Мироном ми прожили 15 років, у нас є один син. Жили ми непогано, мали невелику двокімнатну квартиру, яка мені дісталася в спадок від бабусі. Я вважала, що нам цього досить, а мій чоловік завжди хотів більшого. Тому, коли йому випала нагода поїхати за кордон, в Канаду, він відразу нею скористався.

Я була проти того, щоб Мирон кудись їхав, та ще й так далеко, але він сказав, що це не обговорюється, він поїде на кілька років, бо іншого способу заробити на власний будинок у нас немає.

Перші місяці чоловік дуже скучав за мною, телефонував мені щодня, не зважаючи на різницю у часі, він знаходив можливість, щоб поговорити зі мною. Але потім я почала помічати, що чоловік віддаляється від мене, бо дзвонив рідше, а наші розмови зводилися до кількох слів, типу як справи, все добре, вибач, поспішаю.

Тоді в мене і закралася думка, що можливо, мій чоловік загуляв. Але я відразу відганяла від себе її, бо ж хіба можна отак просто перекреслити 15 років шлюбу? Та й будинок, він же саме заради нього і поїхав.

Минуло два роки, і чоловік практично перестав мені телефонувати з Канади, тоді я і забила на сполох, бо усвідомила, що мені не здається, а у чоловіка і справді хтось є.

Я зрозуміла, що мені за будь-яку ціну треба повернути його додому. Я довго думала, яку причину знайти, щоб виманити Мирона з Канади, хотіла навіть збрехати, що я захворіла. Та вигадувати нічого не довелося, бо чоловік сам сказав, що приїде. Щоправда, з його тону я відчула, що нічого доброго це мені не віщує.

Готувалася я до приїзду чоловіка ретельно, моя мама тоді прийшла до мене, і сказала, що я маю зробити все для того, щоб Мирон залишився вдома.

– Навіть якщо він тобі прямо скаже, що має іншу, а ти кажи, що не віриш цьому, – повчала мене мама. – І доведи йому, що ти найкраща, і що так, як ти його любиш, його ніхто любити не буде.

Маму я слухала, але розуміла, що в моєму випадку її поради не спрацюють, адже я була впевнена, що у чоловіка там, на чужині, є інша жінка.

Приїхав Мирон додому, і майже з порогу заявив, що хоче зі мною розлучитися, бо у нього в Канаді з’явилося кохання, і з тією жінкою вони планують сім’ю створити.

– А я не вірю, – раптом кажу я маминими словами.

– Що ти не віриш? – питає мене чоловік.

– Не вірю, що в тебе інша є. Що ти міг так просто перекреслити 17 років нашого шлюбу, забути нашу любов, наші мрії.

Цими своїми словами я геть вибила чоловіка з колії, і він сказав, що ми повернемося до цієї розмови пізніше.

Я зрозуміла, що перший раунд я виграла, і треба мені продовжувати в тому ж дусі. Я жодного разу не докорила чоловікові за зраду, а навпаки, стала більше говорити про наші спільні плани – про будинок, про сина. І так, по легенько, я знову втягнула чоловіка в наші сімейні справи.

Мирон в Канаду не повернувся. Тих грошей, які він привіз з собою, вистачило для того, щоб почати будівництво будинку. Я впевнена, що з цим завданням ми разом якось справимося, головне, що ми зуміли зберегти сім’ю. І все це завдяки своїй мамі.

Джерело