Сьогоднішня моя історія про надмірну любов матері до сина, яка не тільки заважає йому будувати здорові відносини у сім’ї, а й не дає йому подорослішати.

Я вже стільки розмов мала зі своєю свекрухою, а вона наче мене не розуміє, чи просто не хоче чути. Бо вчорашня її витівка є доказом того, що мій чоловік під її опікою ніколи не стане дорослим.

І хоча у моєї свекрухи Вадим не єдиний син, адже є ще дочка, яка живе окремо, та саме до мого чоловіка вона прикипіла сильною материнською любов’ю і опікою.

Цього я не помічала в перші наші роки життя. Молода сім’я, ми напочатку жили для себе і в своє задоволення. Вже коли у нас народилась перша дитинка я зрозуміла всю серйозність і відповідальність.

Ми батьки, і це мабуть покликання. Вже всі наші забаганки і розваги відійшли на другий план.

Через два роки народилась донечка, скажу вам відверто, щоб забезпечити своїх дітей, потрібні немалі кошти, тай багато часу і уваги для їх розвитку і виховання.

Та мій чоловік Вадим, мабуть ще й досі цього не розуміє, адже не рахується з нашими потребами і інтересами. Що мене сильно гнітить і ображає, як жінку.

Всі його витівки і безглузду поведінку прикриває моя свекруха Євгенія Іванівна, яка готова все за нього виконати, лиш би я його не чіпала чи не ображалась на нього. Та чи правильними можна вважати її дії?

Якщо вона не зупиниться, то Вадим не зможе подорослішати і сформуватись, як батько і чоловік.

Часто буває так, що ми з дітьми їдемо гуляти на майданчик, а мій чоловік з друзями на футбол чи взагалі на “пінне”.

З цього приводу у нас сильні суперечки і я навіть деякий час не маю бажання про нього піклуватись, як наприклад не перу одежі, чи не готую поїсти на роботу.

Мій Вадим дуже неохайний, як особистість, часто губить свої речі і недоглядає за взуттям. У мене в свій час дуже багато сил і нервів пішло на те, щоб привчити його до щоденної гігієни.

Коли я зла і ображена на чоловіка, то в дію вступає свекруха. Вона не лише догоджає Вадиму, готуючи його улюблені страви, вона ще й прибирає в його автівці.

А вчора то взагалі мене спантеличила своєю витівкою. На коридорі стояло взуття дітей і моє, яке я планувала пізніше помити, адже ми прийшли з прогулянки, а надворі зараз трохи болото.

Свекруха в ванній кімнаті вимила свої і Вадима черевики, а наші залишила. Що це б мало означати? Як мені бути в такій ситуації? Бо розумію, що так жити не можна?

Як донести цій людині, що потрібна нарешті дати синочку подорослішати?

Джерело