Чоловікові не дає спокою моя мати, саме те, як вона одягається. Нібито в її віці це вже непристойно, треба бути скромнішою і взагалі час повзти у бік цвинтаря.

А в мене молода мама, їй лише сорок три роки. Я в неї з’явилася рано, у вісімнадцять років. І ще мама примудрилася зберегти чудову фігуру, а на смак вона ніколи не скаржилася.

Чоловікові, якому тридцять, а мамі п’ятдесят два, здається, що батьки дорослих дітей апріорі старі. Тому поводитися і виглядати вони мають відповідно до віку.

Мама чоловіка – це окрема історія. Коли я її вперше побачила, то подумала, що їй вже добре так за шістдесят перевалило, бо вона виглядає справжньою бабкою.
Вічно якийсь сірий, або чорний, або коричневий мішкуватий одяг. Волосся сиве, зібране в маленький пучок, окуляри в товстій оправі, ніякої косметики, ніякого парфуму.

У мене бабуся краще виглядає, бо стежить за собою і не одягається абияк. А про маму й говорити нічого, їх поряд зі свекрухою постав – зійдуть за матір та дочку. Думаю, не варто пояснювати, хто на кого більше схожий.

Моя мама ніколи не одягається вульгарно, завжди зі смаком. Але воліє не кутатися в безформні кофти, а підкреслювати переваги своєї фігури. Може дозволити собі джинси, що обтягують, яскраві аксесуари, принти, приталені піджаки. Мама ходить на підборах, але і кросівками не гидує.

Вона відвідує косметолога, ходить на фітнес і веде активний спосіб життя. Має яскраву зачіску та гарну стрижку, на нігтях манікюр. Та на неї мужики задивляються, і я їх розумію, там є на що подивитися.

Поруч із моєю мамою свекруха взагалі ніяк не виглядає. Взуття все з минулого життя “прощавай, молодість”. Одяг оновлювався, напевно, востаннє ще за Радянського Союзу. І її все влаштовує.

Я пробувала їй дарувати сертифікати в салон, але свекруха підтискала губи та говорила, що вона такою нісенітницею не займається, вона доросла серйозна жінка.

Чоловік мій подарунок також не схвалив. Він, мабуть, впевнений, що після сорока жінка повинна повністю махнути на себе рукою.

З приводу зовнішнього вигляду моєї мами чоловік не втомлюється пирхати. Не подобається йому, що мама виглядає “за віком”. Та який вік у сорок три роки? Нині це друга молодість! Але чоловік постійно знайде, до чого причепитися. То штани надто вузькі, то спідниця надто коротка, то декольте надто глибоке, то зачіска надто молодіжна.

– Мені соромно за твою маму, вона одягається не за віком, – повторює мені чоловік.

Спочатку я ніяк не реагувала, а зараз вже дратує ця фраза. Нещодавно гаркнула чоловікові, що краще б йому за своєю мамою стежити, яка на вигляд йому більше в бабусі годиться.

Запустила себе, махнула рукою та вважає, що так і треба. Та й хай вважає, це її життя. Але не треба висловлюватись про мою маму і налаштовувати мого чоловіка на цю хвилю.
Я ж чудово бачу, хто воду каламутить. Чоловіка постійно тикає в ніс, що в нього теща така-сяка, весь рід своїм зовнішнім виглядом ганьбить.

Чоловік і радий навішувати собі на вуха цю локшину. А потім вивалювати це все на мене. Але я знаю, що свекрусі просто заздрісно, що моя мама змогла зберегти молодість і запал, а свекруха себе вже буквально поховала.

Їй же ніхто не заважає привести до ладу себе, але це складно і страшно. Ще й дорого. Тому простіше бурчати та намагатися перетворити весь навколишній світ на таку непривабливу сірість, як вона сама.

Чоловік на мене за свою маму образився. Тобто йому, про мою говорити можна, а я правду про його маму повинна замовчувати? Ну вже ні.
Мама, між іншим, жодного разу й слова поганого про зятя не сказала, хоча приводи в неї є. Проте чоловік їсти не може, як переживає за її зовнішній вигляд, постійно мені капає на мозок.

Я ж подумала ось про що: я ж теж старітиму. Виходить, що і мене чоловік намагатиметься замотати в темні ганчірки та не дасть спокійно жити, поки я не виглядатиму таким же чином, як його мама.

І тут я запитую себе: а чи хочу я старіти поруч із цією людиною? Поки я думаю, що мені таке не підходить.

КІНЕЦЬ.