Хочу розповісти вам про одну цікаву квартиру і долю людей, які в різний час жили в ній. Все, що описується в цій історії, реально і відбувалося насправді.

Моя тітка жила в іншому місті й дуже їй хотілося, щоб вони з сестрою жили поруч, ця обставина змусила її продати квартиру і переїхати до нашого міста. Противником цього переїзду був її чоловік, але буквально за кілька місяців до продажу квартири його трагічно не стало (офіційна версія — спіткнувся і вдарився потилицею об сходинки), а насправді деякі мешканці бачили, як його штовхнули.

Тітка дуже через це переживала, але ця обставина лише надало більше впевненості для переїзду. У нашому місті вона купила практично таку за площею квартиру за смішні гроші, але одна обставина її бентежила, за кілька років у квартири змінилося близько 6 господарів.

Проживши там кілька років, тітки невдовзі не стало. За місяць до цього від нападу не стало її сусідки, незабаром не стало ще однієї тітки, потім не стане й третьої сусідки (загалом на майданчику було 3 квартири).

Минув рік, я став студентом і, звичайно, хотів жити окремо від батьків. Відмінною альтернативою була ця порожня квартира. Я почав обживатися, прибрав старі меблі, очистив все від пилу, зробив дрібний ремонт (на невеликі гроші, на жаль, більше не було). Проводка була стара, люстри ще радянські, тому я захотів зробити яскраве якісне світло в кімнаті.

Але не тут-то було, будь-яка лампочка світила однаково, що на 40, що на 90. Загалом, у кімнаті завжди панувала напівтемрява і періодично само по собі вимикалося світло.

Нарікаючи на старі вимикачі, я поставив нові, але це не допомогло. Світильники мені також змінили за гарантією, але і це ніяк не вплинуло на яскравість світла в моїй новій квартирі.

Якось ми сиділи з друзями та дивилися футбол. Раптом пролунав дуже сильний стукіт у залізні вхідні двері, потім ще раз і сильніший. Оскільки у нас була суто чоловіча компанія, ми вийшли подивитися, хто це завадив нам, але на майданчику нікого не було.

І так я жив з усіма дивностями квартири кілька років. І ось настав 2020 рік. Я закінчив університет і одружився.

Спочатку все складалося чудово, гарна робота, красуня дружина, трохи відкладених грошей на депозиті, але приходячи додому мене щось пригнічувало, мучив головний біль, у мені почала накопичуватися агресія.

Ночами нас турбували постійні шуми, незрозумілий стукіт, гуркіт посуду. Одного разу, коли дружина готувала на кухні, я почув її несамовитий крик. Виявляється, весь цей час у неї було почуття, що за спиною хтось стоїть і, озирнувшись вкотре, вона побачила худу жінку в лахмітті.

Згодом ставало лише гірше, почали постійно перегоряти лампочки, вибивало пробки, побутова техніка відмовлялася працювати. Щоразу мені було важче приходити додому, я хотів з’їхати, але цього не хотіла дружина.

У нас почалися постійні сварки, мої вмовляння на неї не діяли, тому що жити в орендованій квартирі вона не хотіла, і продавати цю за ціною дешевше за ринкову її не влаштовувало. Підсумок – розлучення. Після цього я практично одразу з’їхав звідти.

Цього року в нещасну квартиру переїхала племінниця, але після двох місяців вона переїхала назад до батьків.

КІНЕЦЬ.