Про власний будинок мій чоловік мріяв відколи ми з ним одружилися. Після весілля він забрав мене жити до себе, але я народилася і виросла в місті, тому в селі мені було важко прижитися. І хоч чоловік у мене був дуже добрий, і його батьки теж хороші, гарно до мене ставилися, та я прагнула повернутися в місто.

І всесвіт наче почув мене, бо не стало нашої родички, яка не мала своїх дітей, тому свою квартиру вона записала на мене. Квартира була двокімнатна, але невеликої площі, і в старому будинку, але мені було байдуже – я відразу сказала, що ми переїжджаємо.

Тоді я оцінила свого чоловіка, бо він за місяць зробив прекрасний ремонт, і все своїми руками. Мій Михайло виявився господар ще той. Я бачила, як в селі він все вміє зробити – і траву косити, і паркан полагодити, і навіть корову подоїти, а тепер він мене ще здивував тим, що вміє і шпалери клеїти, і плитку ставити, і з сантехнікою теж сам справився.

– Золотий у тебе чоловік, – постійно повторювала мені моя мама.

– Пощастило так пощастило! Тримайся, доню, його міцніше.

Мама знала, про що говорила, бо мій тато не вмів цвях в стіну прибити, і гроші заробити не вмів, тому ми і жили троє в однокімнатній квартирі, де постійно щось ламалося і відпадало, а ще, у нас вічно тік кран. Тому мама моя так і оцінила мого чоловіка.

Все у нас було добре, поки мій чоловік не захотів їхати на заробітки. Я була дуже проти цього, але він настільки мав бажання збудувати свій будинок, що навіть якщо б я йому заборонила, він би все одно поїхав.

Заробітки чоловіка стали суттєвою проблемою в нашій родині, мене навіть не тішили ті гроші, які він привозив, бо чоловіка постійно не було вдома, а я сама ростила двох наших синів.

Був навіть час, коли я хотіла з ним розлучитися, бо мені так набридла його постійна відсутність, що вже не сила було одній справлятися з усім. А коли я йому казала повертатися додому, Михайло просив мене ще трошки потерпіти.

В підсумку, 8 моїх найкращих років практично викреслено з життя, адже наша з чоловіком молодість минула у гонитві за грошима.

Тоді від розлучення мене стримала моя мама, яка мені сказала, що багато жінок значно довше чекають своїх чоловіків, буває і по 20 років, а тут чоловік за кілька років будинок збудував. І на майстрах дуже зекономив, бо багато роботи зробив своїми руками.

Коли ми переїхали у свій будинок, радості мого чоловіка не було меж, він тішився як дитина. Відразу город посадив, і купив трохи живності – почалося з курей, а з часом наша господарка лише зростала.

Я дуже щаслива з своїм чоловіком, не раз я згадувала слова своєї матері, яка мене навчила цінувати свого чоловіка, і все, що він робить для нас.

Джерело