Склалося так, що тато й мама все життя дуже добре ​​ставилися до мене з братом. Вони всі роки багато працювали і старалися дати нам все найкраще, що тільки вдавалося їм. Ми жили в досить таки забезпеченій і благополучній родині, де всі поважають та люблять один одного, довіряють і допомагають у важку та непросту хвилину найріднішим людям.

Після того, як ми з братом вже мали свої сім’ї, ми роз’їхалися по різних містах, бачилися зрідка. А ось відносини з сім’єю брата у мами й тата чомусь дуже різко змінилося після того.

Справа в тому, що моя мама завжди була проти їхнього шлюбу, правду кажучи, вона недолюблює дружину брата мого, це помітно не лише мені. А невістка, в свою чергу, демонструє нехороше своє ставлення до нашої мами. При їх зустрічі навіть стримана і мирна бесіда може перетворитися в палку суперечку, що дуже неприємно мені.

Свого часу я намагалася примирити їх, та марно усе.

А з народженням моїх племінників, дітей брата, відносини між мамою і його сім’єю ще більше зіпсувалися, як би дивно це все не було. Мама й тато не бажають спілкуватися з онуками сина, не кажучи вже про якусь допомогу для них. Брат теж став суворим, похмурим і не дуже хоче підтримувати зв’язок зі своїми батьками, не приїжджає і не телефонує їм сам ніколи, щоб там не сталося і щоб не було.

Але у мене, в цілому, хороші стосунки з нашими батьками. Мої діти завжди бажані та улюблені гості для них, яких вони постійно чекають з нетерпінням. Мені дуже прикро, що тато й мама щиро люблять лише моїх дітей, а про дітей брата навіть не згадують ніколи, принаймні в присутності моїй.

Я з мамою кілька разів обговорювала цю ситуацію, адже онуки малі і вони тут зовсім ні до чого, вони не винні, що в дорослих не складається спілкування між собою. Але мама моя так не любить невістку, що її нелюбов перейшла і на онуків. Мені б хотілося, як і раніше, дружити зі своїм братом, відчувати його любов і підтримку в своєму житті, адже він насправді дуже хороша людина.

Та мій брат вирішив, на жаль, що саме я налаштовую батьків проти його дружини і сім’ї. І не бажає спілкуватися навіть зі мною та моєю сім’єю. Я б хотіла, щоб і діти наші спілкувалися та дружили і зараз, і в майбутньому, адже вони зовсім не чужі люди, а рідня.

Чому у брата така думка про мене? Чому наші відносини змінилося в гіршу сторону? Я його як любила, так і люблю, він мені рідна людина і до його сім’ї я ставлюся добре. А може це його дружина так вирішила, звинувачуючи мене в цьому непорозумінні з батьками?

Я, наприклад, не сперечаюся ніколи зі своєю свекрухою, хоча і друзями нас назвати не можна. Загалом, дотримуюся позиції нейтралітету у наших відносинах. Але мені так простіше. І діти мої спілкуються зі своєю бабусею, мамою мого чоловіка.

Хто винен, що в нас такі погані стосунки в сім’ї: мама моя чи невістка, яка мала б бути мудрішою?

Джерело