На день народження мого чоловіка я вирішила влаштувати грандіозне свято. Ми обоє любимо галасливі вечірки, і я хотіла зробити цей день незабутнім.

Часу на підготовку було мало, і я вирішила замовити їжу з ресторану, щоб зосередитись на декораціях та розважальній програмі.

Але я навіть уявити не могла, що мій вибір викличе стільки суперечок.

Коли гості почали збиратися, все йшло, як по маслу. Будинок був прикрашений у найкращих традиціях, музика грала, і настрій був на висоті. Але тільки-но на столі

з’явилися страви з ресторану, настрій змінився. “О, то ти замовила їжу?” — здивовано спитала моя тітка, підводячи брови. “Я думала, ти сама готувала…”

“Так, я вирішила, що так буде простіше і швидше”, – відповіла я, намагаючись приховати розчарування її реакцією. Мою оборону відчули інші родичі. “Але це день народження твого чоловіка.

Невже ти не могла приділити час, щоб приготувати щось особливе?” – Додала моя свекруха, чиї слова звучали як вирок. Я відчула, як на мене навалюється почуття провини.

“Я… Я хотіла, щоб все було ідеально. Мені здавалося, що якщо я замовлю їжу, то зможу приділити більше уваги гостям і атмосфері свята,” – спробувала я порозумітися.

Чоловік підійшов до мене і обійняв. “Кохана, не хвилюйся. Мені дуже подобається все, що ти зробила.

Головне не їжа, а увага та турбота, які ти вклала в цей день. Я ціную це.” Його слова ніби розсіяли важку атмосферу, і вечір продовжився вже в теплішому та дружелюбнішому ключі.

Але цей досвід змусив мене задуматися про те, наскільки важливо балансувати між очікуваннями оточуючих і своїм бажанням зробити все найкращим чином, навіть якщо це означає відступ від “традицій”.

КІНЕЦЬ.