Протягом багатьох років Галина нічого не чула про свого старшого брата Івана після того, як він переїхав до міста і одружився з жінкою, з якою познайомився в університеті.

Спочатку вони винаймали квартиру, але згодом Іван покинув роботу в науковому інституті, щоб заробляти гроші – як того хотіла його дружина.

Вони переїхали до трикімнатної квартири, яку Іван особисто відремонтував, але ні Галина, ні їхня мати не були запрошені на новосілля.

Хоча Галина одного разу привезла братові домашні продукти, їй сказали, що запросять у гості іншого разу.

На жаль, цей час так і не настав.

У той час як Іван, його дружина та дочка процвітали у місті, Галина та її мати боролися за існування у своєму сільському будинку.

Коли мати пішла з життя, труднощі Галини тільки посилилися.

Будинок вимагав дорогого ремонту, який вона не могла собі дозволити.

Після того, як особливо сувора зима пошкодила дах, Галина звернулася до Івана за фінансовою допомогою чи сприянню у ремонті. Однак він відмовився, пославшись на фінансові труднощі, пов’язані з майбутнім заміжжям дочки.

Незважаючи на проблеми, Галина зуміла вижити, продаючи продукти, молоко і заготовлені товари. Вона продовжувала посилати Івану подарунки, зроблені влaсною працею, хоча він продовжував висловлювати збентеження щодо її сільського життя.

Несподівано, за кілька років, Іван з’явився на порозі будинку Галини і попросився пожити в неї. Він розповів, що хворий і не може працювати, а його дружина вимагає розлучення, оскільки він більше не робить фінансовий внесок у їхній будинок.

Дочка та її чоловік зайняли їхню квартиру та виховували там двох дітей. Галина та Іван стали вести невелике господарство. Незважаючи на обставини, які привели його назад, Іван каявся в тому, що довгі роки нехтував сестрою. Зрештою, саме Галина врятувала його від злиднів та заrибелі.

КІНЕЦЬ.