Через 10 років після нашого розлучення мій колишній чоловік знову з’явився, висловивши раптову зацікавленість у возз’єднанні з нашою дочкою Аліною.

Дівчинці було 6 років, коли наша родина розпалася.

Розлучення було особливо важким для Аліни, яка була близька з батьком до того, як він зник з нашого життя, перетворивши її обожнювання на серйозну образу.

Тепер колишній чоловік звинувачує мене в тому, що я налаштував дочку проти нього. Звичайно, таке твердження було далеким від істини.

Побачивши Аліну, вже підлітка з пірсингом і фіолетовими пасмами у волоссі, колишній чоловік дорікнув мені також і в тому, що я погана мати, яка не зуміла розпізнати в таких діях дочки не прояв і індивідуальність – а ознаки бунтарства!

Аліна, незважаючи на свою яскраву зовнішність, все ще залишається спокійною, вихованою і відповідальною дівчиною.

Тому я й нагадала колишньому чоловікові про його відсутність і засумнівалася у його раптовому інтересі до виховання дітей. Спочатку Аліна підтримувала контакти з його батьками, але згодом вони теж віддалилися.

Тепер навіть свекри погрожують забрати мою доньку до себе.

На щастя, Аліна відміла можливість такого розвитку подій, давши всім зрозуміти, що не зацікавлена в тому, щоб жити з батьком – зрадником та його батьками.

Загалом, очікування колишнього чоловіка теплого возз’єднання були, м’яко кажучи, нереальними…

КІНЕЦЬ.