Я працюю дистанційно, та постійні вигукування моєї свекрухи на фоні моїх розмов по телефону, зводять мене з розуму і ставлять мене у незручне становище перед клієнтом.

Як пояснити цій жінці, що я на роботі і їй варто стримувати себе в емоціях і в словах?

З Олегом в нас зростає донечка Анастасійка, якій всього лише пів рочку. Хоч наше подружжя ще зовсім молоде, та проте нам завжди роблять компліменти наші друзі, що ми дуже гарна пара, що в нас є чому повчитися.

Оскільки я на даний час мамочка у декретній відпустці, то не маю змоги їздити на роботу, тому щоб бути корисною для сімейного бюджету, я відкрила свій онлайн магазин, в якому працюю дистанційно і маю з цього немалий дохід на місяць.

Живемо ми ще із свекрухою, бо я прийшла до чоловіка у невістки. Чоловік мій всі дні на роботі, лише вихідні ми маємо змогу проводити разом.

Звісно, що у нас є мрія, заробити на власне житло. Це має бути поблизу міста, з сучасним дизайном і всіма умовами для комфорту.

Вже на самому початку нашого з чоловіком подружнього життя ми обговорили свої плани на майбутнє, і щоб не витрачати часу, відразу почали відкладати на мрію.

Моя свекруха не поділяє з нами наші бажання, вона говорить, що нове житло нам ні до чого, маємо дах над головою, що нам ще треба. Адже кому, як не нам залишиться її будинок.

Але якщо чесно, я б не хотіла все життя провести у цьому старенькому будинку, який ще будували дідусь і бабуся мого чоловіка Івана, де немає ні належних умов, тай сам будинок давно вже потребує капітального ремонту.

Тому свекруха постійно бурчить і злоститься, чому ми з Іваном нічого не робимо, як інші наші сусіди, які вже давно сучасні ремонти повиробляли.

Але для чого нам вкладати кошти в житло, в якому ми надовго не збираємось затримуватись. Тим паче я не хочу жити зі своєю свекрухою під одним дахом, адже це дуже вредна жінка, якій постійно все не так.

Ось, наприклад, вчора в мене була дуже важлива телефонна розмова з клієнтом, як у кімнату ввірвалась свекруха з вересками, чому я досі нічого не зварила на вечерю. Почала бурчати на мене різними словечками.

На всі мої спроби через жести рук її втихомирити і заспокоїти, вона навіть не реагувала, а навпаки, ще голосніше почала говорити: “Я тобі зараз помахаю тими руками”.

Як людині пояснити, що я на роботі, і щоб вона перестала мене турбувати в мій робочий час?

А ці господарки і городи, якими вона нас постійно мучить, чи воно нам треба, вона не розуміє, що я за цей час краще грошей зароблю, аніж маю горбитись на городі.

Але моя свекруха і розуміти цього не хоче, лише називає мене відьмочкою, яка затьмарила розум її сину.

Джерело