Я живу із чоловіком два роки. Півроку тому у нас з’явилася дитини, і я перестала приділяти чоловіку так багато часу, як раніше.

Він часто приїжджає додому після 23:00, коли ми з дитиною вже спимо.

Раніше він вимагав ставити будильник та зустрічати його з накритим столом. Мені це набридло, тому що я сама не висипаюся, і я сказала йому про це.

Без скандалу з його боку не обійшлося. Але він прийняв моє становище, і ми зійшлися на тому, що до його приходу все стоятиме на столі, а йому залишиться лише підігріти.

Іноді я сильно вимотуюсь, не сплю ночами, оскільки у малюка ріжуться зубки. Після такого я не хочу кохатися.

А чоловік сприймає це як удар нижче поясу. При кожному такому разі каже: «Подавай на розлучення».

Я активна жінка, яка любить порядок у всьому, тому працюю над зауваженнями в тому числі.

Однак усі його претензії мені набридли.

Я розумію, що без нього я буду щасливішою, але не можу його вигнати і зважитися на розлучення — у нас ще маленька дитина.

Та й він поганого мені не робить нічого, якщо не рахувати його вічних образ.

Як мені розібратися, що робити далі?

КІНЕЦЬ.