35 років тому ми з чоловіком вважали, що бог подарував нам чудо, коли на світ з’явився синочок.

Сьогодні я знаю, що він дав нам найбільше випробування з усіх можливих.

До 19 років був звичайною людиною.

У нього були захоплення, друзі, подруги.

А в 19 його немов би підмінили – цілий день став читати книжки різні.

Я точно знаю, що крім художньої літератури він також захоплювався філософськими авторами та психологією.

Кинув ні з того ні з сього університет. Пішов в армію.

Ми думали, що може він захоче відновитися в університеті, але ні – диплом так і не отримав.

На роботу теж не поспішав влаштовуватися – або в інтернеті сидів, або книжки свої читав.

У 23 роки абияк змусили його влаштуватися на роботу.

Він почав працювати сторожем. Гроші не великі, але хоч щось.

Почав заробляти деякі гроші в інтернеті. Звільнився, орендував квартиру і з’їхав.

Ми з чоловіком раділи. Думали, що син узявся за розум, вирішив жити самостійно.

Але самостійно жив недовго – може пару місяців. Потім повернувся.

Ми дізналися, що він оформив на себе кредит. Довелося виплачувати кредит уже нам.

Був недовгий період, коли він пожив з нами.

Знову орендував квартиру, знову з’їхав. І знову повернувся, але вже через 5 місяців. Добре, що кредит ніякий не оформив.

З того часу і живе з нами. Записує ролики, викладає їх в інтернет.

Все мріє стати відомим блогером. Тільки час йде.

А він ніде не працює, нічого так і не досяг.

Друзів не нажив, дівчата немає. Живе в інтернеті, так книжки свої почитує …

КІНЕЦЬ.