Жіноча історія про чоловічу логіку. Чоловік хотів домашній затишок – я кинула роботу заради нього. А він пішов до тієї, яка і готувати не вміє.

Мені тридцять років, заміж я вийшла в двадцять п’ять. Я на той момент працювала в великій юридичній компанії, і на мене покладали великі надії. Але коли ми з чоловіком вирішили одружитися, він мені сказав що домашній затишок для нього важливіше зароблених мною грошей.

І разом ми вирішили, що я повинна звільнитися і підтримувати порядок в домі. До того ж мій чоловік досить заробляв, щоб утримувати двох чоловік.

Справа в тому, що мого чоловіка мама привчила до порядку. Весь одяг у нього повинна бути випраний і випрасуваний, і висіти в шафі. Так чоловікові було зручніше вибрати, що вранці одягнути. Навіть носовички у нього повинні бути випрасувані і лежати в стопочку.

Мене роль дбайливої дружини ні краплі не напружувала, а навпаки, навіть подобалася. Я експериментувала на кухні, коханий був задоволений, як я готую.

А його похвала була для мене дуже важлива. Відразу з’являлося натхнення творити чудеса в кулінарії. Мені самій подобався порядок в домі.

Періодично я згадувала свою роботу і навіть нудьгувала. Думала чого я, могла б домогтися на роботі за п’ять років. Але потім гнала від себе ці думки, тому що я і без роботи була цілком щаслива.

Чоловік був теж задоволений, і у нього ніколи не було приводу поскаржитися, що я погана господиня.

З дітьми у нас поки не виходило, але ми і не думали про це. І все було б добре, але сталося несподіване: мій чоловік пішов із затишного будинку до своєї начальниці-кар’єристка.

До жінки, яка живе на роботі, і навіть не знає, як це стояти біля плити. Вона не в курсі, що у мого чоловіка xвора підшлункова, і що йому категорично не можна їсти все підряд. Вона не знає, як прасувати сорочки і прати шкарпетки.

Просто не розумію, чому він так вчинив. Адже я повністю підлаштувалася під нього, забезпечила йому ситне і затишне життя, а він проміняв мене на оздоблену ляльку.

Заради нього я відмовилася від гарної кар’єри і матеріальної незалежності в житті. Тепер я залишилася одна, разом зі своїми каструлями і сорочками. Йому тепер це не потрібно. І я нікому не потрібна.

Після такої перерви в роботі мені вже не досягти успіхів. Потрібно починати заново вчитися, а в такому віці і без досвіду нікуди не візьмуть. І мій чоловік це прекрасно розуміє.

Він знає, що я тепер залишилася одна, без засобів до існування. І працювати я вже не зможу. А він просто втік як бoягуз, навіть речі забирав, поки мене вдома не було.

На дзвінки не відповідає, і на мене йому наплювaти. А я заради цієї людини можна сказати життям пожеpтвувала. Найменше очікуєш зpади від людини, якій душу віддала.

А такий вчинок, як нiж у спину. Навіть як чоловік, не зміг мені прямо в очі все сказати. А мені тепер потрібно зібрати осколки свого життя і жити далі.

КІНЕЦЬ.