Мене дуже хвилює тема взаємин у моїй родині. Мені 19 років.

За обставинами мені довелося жити з мамою, братом і батьком брата (моїм вітчимом).

З вітчимом ніколи не було спільної мови, щодня скандали через будь-які дрібниці, які переходять у образи з не дуже лагідними словами.

Вже місяця 3 я сиджу на заспокійливих, почала часто вживати напої.

З мамою намагаюся говорити, вона не хоче мене чути, точніше вона робить так, як їй зручніше, коли зі співмешканцем своїм посвариться, починає зі мною нормально спілкуватися.

Коли їй щось не подобається, що я роблю, переходить на його бік, від цього знову мої нерви пустують, при тому, що бувають неодноразові зриви на оточуючих і близьких людей.

Я вважаю, що мати в мені бачить не більше ніж зиск, і це дуже ображає мене.

Я не змогла через неї здобути освіту, це ще одна проблема, яка не дає мені спокою, щоб хоч якось виживати, бо мама не дає грошей взагалі, і років із 15 я працюю.

Але мені не вдалося поєднувати все з навчанням, а професія була та, про яку я мріяла — музичний керівник.

Тому доводиться всім брехати, що я навчаюсь, адже якщо я розповім про те, що я не навчаюсь, від мене відвернуться зовсім. А брехня як снігова куля, з кожним днем все більше і більше.

Мені дуже важко, як розібратися у всьому?

КІНЕЦЬ.