Ми живемо разом із батьками чоловіка, у нас двоє маленьких дітей. Вони всім розповідають, що ніби я не займаюсь дітьми, нічого не роблю.

Якщо старша дитина дивиться розвиваючі мультики, то вони кажуть, що вона у нас дивиться те, що їй не потрібно зовсім.

За спиною намовляють, а у вічі посміхаються.

Я проводжу з дітьми весь час, зі старшим займаюся, читаємо, робиvj уроки, молодший немовля ще, багато гуляємо на вулиці, буває важко, бо не висипаюся.

Діти забирають багато сил та енергії.

А доводиться ще нервувати, що батьки всім розповідають, що погано займаюся дітьми.

Загалом гарного нічого не бачать, помічають одні недоліки і постійно ними дорікають і всім розповідають про це.

Мені здається, що це більше неприязне особисте ставлення особисто до мене.

Але я не зрозумію, чому я така погана, дивлюся на інших дітей, моя дитина навіть краще в якихось поняттях, а мами не переживають, що вони погані.

А в мене постійно почуття, що я погана і що так вважають.

Це почуття виникло, через свекруху та свекра.

До цього в мене завжди був гарний настрій.

А тепер я постійно почуваюся знеціненою.

КІНЕЦЬ.