Після “останньої краплі” я дала сину і невістці два дні, щоб забиралися з моєї квартири. Правда, з’їхали вони того ж дня, хоч тут совість мали. Ну де таке бачено.

Я їх пожаліла, приютила, а вони на голову лізуть. “Мамо, Олечка ж працює важко! Ти на пенсії, невже тобі важко прибратись після нас і їсти наварити?”. Ви знаєте, мені не важко, але це вже занадто. Вже який день від них ні слуху ні духу. Та я не хвилююся, хай що хочуть роблять, тільки мене не чіпають

Знаєте, мені з самого початку ця ідея невістки не сподобалася.

Оля давно зустрічається з моїм єдиним сином Павлом.

Спочатку я нічого проти цього не мала, обраниця сина здавалася мені дуже хорошою дівчиною. Лише згодом мені її поведінка здалася – на показ. Але навіть попри це в стосунки сина я не лізла. Не мені ж з Олею жити – думала я, – але схоже я помилялася.

Ще з початку стосунків Оля і Павло жили в однокімнатній квартирі, яку ми з моїм покійним чоловіком подарували сину після закінчення університету.

Виявилося, що Олі була вже не до вподоби ця квартира, адже до центру не близько, та й тісно їй там стало.

Вирішили вони цю квартиру здавати, а на той час поки збирають гроші переїхати до мене. Мовляв так і мені легше буде, та й назбирати на квартиру їм буде швидше.

Я не зразу згодилася, адже ідея жити з Олею мені не була до вподоби, та потім син все-таки мене вмовив.

На початку переїзду в мою квартиру Оля була, як шовкова. Я навіть подумала, що може марно переживала. Але проблеми не змусили себе довго чекати.

Невістка не хотіла прибирати у виділеній для них кімнаті, та й готувати на кухні не спішила. Спочатку, я мовчала і сама готувала і прибирала за ними посуд, але потім мій терпець увірвався і я вирішила сказати про це синові.

Павло й слухати сильно не захотів, на його думку я й так на пенсії тож немає великої проблеми мені готувати більше. А на те, щоб Оля почала прибирати в кімнаті то син сказав, щоб я розбилася з невісткою сама. Все-таки вона після роботи замучується, тож я маю це розуміти.

Після розмови з Олею, вирішила поділити дні, коли, де і хто буде прибирати. Я думала, що на цьому мої проблеми закінчатся, але ні. Невістка в мене висока, а я всього 150см зростом і звикла всю посуду та інші речі тримати на низу, для зручності.

А Оля як тільки почала прибирати, то й стала перекладати з низу до гори все що тільки може бути від каструль до тарілок. Як би я з нею не сперечалась, але нічого не виходило, дівчина казала, що в неї це машинально виходить.

Син при “бурях” завжди вставав на бік Олі. А останньою краплею стало, те що одного дня я погано себе почувала, а в домі галас. Невістка запросила гостей і ніби не зважала, що мені тут погано.

Спочатку Оля запевняла, що все буде тихо, але згодом почався сміх і гучна музика.

Гості довго не хотіли йти, мені прийшлося їх прогнати. Після цього я вирішила дати два дні, щоб син і невістка з’їхали.

Перебралися вони з мого дому за добу, а з того часу пройшло два тижні, а вони навіть не хочуть зі мною говорити.

Син не бере слухавку, а невістка розпускає про мене плітки.

І що я маю робити в такому випадку? Як повернути зв’язок з сином? Невже заради цього мені треба закривати очі на таку їх поведінку?

А що б на моєму місці зробили б ви?

Джерело