Перед вильотом до аеропорту жінка дуже хвилювалася. Бо у місті, куди летів літак, обіцяли снігопад. Сильний сніг. Ось вона переживала: раптом літак не зможе сісти? Аж раптом виліт відкладуть надовго? Або при посадці щось станеться страшне!

– Ось проблема – сильний сніг! Що тепер буде?

І жінка сказала, що молиться, щоб снігопад не завадив летіти. Вона дуже боялася. І, мабуть, справді молилася в думках.

Там більше, балакучий чоловік розповідав нам різні випадки – жахливі. Щоб скоротити час. А жінка блідла, відверталася і ворушила губами: молилася.

І що? Літак чудово вилетів, точно в призначений час. І прилетів чудово! У ясному небі золотий місяць світить, сніг пройшов, немає снігу! І гарні хмари ще видно в променях заходу сонця: схожі на давні письмена.

«Дивіться, сніг скінчився! Ми чудово прилетіли!», – стюардеса жінці сказала. А жінка знизала плечима і пробурмотіла на бігу: «Та що? Нормально все. Зараз ще до дому якось добиратися треба!»

Ось так і буває. Відбувається диво у відповідь на молитву. Або просто відбувається диво. Або хтось рятує людину… А людина потім просто дива не помічає. Це збіг. Або так і має бути. Подумаєш, сніг скінчився. Теж мені диво. Мені тепер ще додому добиратися!

Отримане забувається. І дива просять у важку хвилину. А дякують за диво одиниці. І взагалі помічають диво одиниці.

КІНЕЦЬ.