Олександра, щойно розлучена, з маленькою дитиною, переїхала до мами, розраховуючи на її пенсію на час декретної відпустки. Зіткнувшись із фінансовими труднощами, вони домовилися, що Олександра працюватиме, поки її мама доглядає дитину.

Після року пошуків, незважаючи на мізерний досвід та статус матері-одиначки, за рекомендацією сусідки вона отримала бажану посаду у солідній компанії.

Спочатку зраділа гарною зарплатою, Олександра незабаром виявила, що ситуація на роботі ворожа: колеги доручали їй найважчі завдання і відкрито критикували її за те, що вона – новачок, найнятий по-знайомству.

Олександра відчувала себе погано через це навіть у вихідні, мати намагалася втішити її, нагадуючи про колишні фінансові труднощі і стверджуючи, що будь-яка робота має свої мінуси.

Вона наголошувала на важливості адаптації до робочого місця, вказуючи на такі переваги, як регулярні вихідні та можливість робити перерви. Олександра почувала себе у пастці, розуміючи, що її сім’я залежить від її доходів.

Візит подруги Лариси та її заклик звільнитися, якщо не влаштовує, викликали різку відсіч з боку матері Олександри, яка наголосила на необхідності самостійності та засумнівалася у розумінні Ларисою їхньої фінансової реальності.

Незважаючи на важкі умови роботи, Олександра визнавала необхідність завзяття заради сім’ї, прагнучи отримати досвід для майбутніх можливостей.

Думаєте, в цій історії більше мала рацію мати чи подруга Олександри? Чи не викликає історія змішаних почуттів у вас?

КІНЕЦЬ.