Я забрала у мами ліжечко для своєї дитини, хоча у мене були суперечливі почуття з цього приводу. Ліжечко колись належало моєму брату, але він став ангеликом, який дивиться на нас з небес.

Мама сама запропонувала забрати ліжечко з підвалу для нашої з Ігорем дочки. Я трішки вагалася, але потім подумала, а чому б і ні.

Мій братик Богданчик прожив на цьому світі всього пару днів і то в клініці. Та незважаючи ні на що, я впевнена, що саме він і є ангелом охоронцем нашої з чоловіком дитини.

Дитину ми з чоловіком чекали більше двох років, на неї дійсно молилися. Моя мама пережила багато, тому що вона втратила одну дитину і все ще була сповнена турбот.

Ще до народження нашої Софійки мама запропонувала принести мені з підвалу ліжечко. Вони з татом купляли його спеціально для синочка, який мав з’явитися на світ.

Я його бачила, це дуже гарне і добротне ліжечко. Я знала, що моя мама насправді ним не користувалася. Мій брат став ангеликом за декілька днів після появи на світ.

Я переконалася, що мама не проти, і не сказала про це чоловікові. Не те, що я хотіла щось від Ігоря приховати, просто упустила цей момент і все.

Перших пів року наша Софійка спала в нашому з чоловіком ліжку. Молоді матусі мене зрозуміють, бо прокидатися і годувати час від часу дитину дуже не зручно на відстані.

Так, можливо, я інстинктивно опирався цьому ліжечку. Але коли я нарешті це зробила, вночі мене розбудили дивні звуки.

Я відразу підскочила до Софійки, вона задоволено спала. Я подумала, що мені щось наснилося. Але те ж саме повторилося кілька разів протягом ночі.

Я подумала, що це через втому з дитиною, і викинула це з голови. Але вдень, коли донечка спала після їжі, я почула знову дивний звук. Ліжечко якимось загадковим чином ворухнулося і вдарилося об шафу.

Мені чомусь одразу ж в уяві намалювався мій братик. Я подумала, можливо, він не хоче, щоб хтось спав в його ліжечку.

А незабаром мама приїжджала в гості, і я думала, як їй сказати про цю незручність. Я боялася, що вона мені не повірить, а крім того, це може вплинути на неї. Коли вона прийшла, то одразу “накинулася” на онучку і не дала мені й слова сказати.

Вона порадила мені, що і як робити, потім поклала Софійку в ліжечко і показала мені одяг, який вона їй купила. Я чекала слушного моменту, коли я довірюся їй про неприємний досвід.

Але ось ліжечко знову затряслося, всі брязкальця наче впали на землю, і ми підбігли обидві до Софійки. Її обличчя було дивного синюшного кольору і вона майже не дихала. Мама схопила її і потрясла.

Я не могла навіть поворухнутися.

Софійка перевела подих і заплакала, все було добре. Я довго не могла оговтатися. Перш за все я дякувала Богу, що мама була, бо я б “закам’яніла”. Друге, що я зрозуміла, що мій братик таким чином врятував мою донечку. Після цього я все розповіла мамі.

Деякий час ми просто плакали, а потім домовилися повернути ліжечко в підвал. Після огляду лікаря Софійка була абсолютно здорова, і я відчула полегшення. Тільки тоді я зрозуміла, які важкі моменти довелося тоді пройти мамі.

В мого братика було хворе сердечко. З лікарні його так і не виписали. Зрештою, він навіть не лежав у своєму ліжечку, мама не могла прибрати його з кімнати ще рік. Потім тато ретельно спакував його і поклав у підвал.

Ось така моя сьогоднішня історія. І хто б що не казав, але я впевнена, що мій братик врятував життя моїй донечці…

Джерело