Полегшити мою домашню працю я просила у свого чоловіка Семена цілих п’ять років. На початку нашого сімейного життя він наполягав на тому, щоб я пішла з роботи. У ті роки у чоловіка все було чудово з бізнесом, тож я погодилася.

Але одна криза за іншою привела до того, що справа чоловіка зазнала краху. Він влаштувався на звичайну роботу, та й мені довелося відмовитись від ролі домашньої дружини. Ось тільки час мій був упущений. Мені доводилося багато працювати за малі гроші.

Перспективи були, але рік-два ніяких підвищення чекати не доводилося. Приходила я з роботи найчастіше пізніше, ніж чоловік. Тільки ситуація змінилася, а в голові у Семена я, як і раніше, була домогосподаркою.

– Посуд брудний, підлога не мита! – сердився мій чоловік. А ще його дратувало, що прийшовши додому, на плиті не стояла гаряча вечеря.

– Я працюю допізна, якісь функції тобі доведеться взяти на себе, – спокійно відповіла я на гнів чоловіка.

– Я що – баба? Не бути цьому, – казав мій домашній патріарх.

– Значить, нам доведеться задуматися про купівлю хорошої побутової техніки. Нам потрібна посудомийна машина, а ще бажано придбати робот-пилосос та мультиварку, – запропонувала я розумне рішення.

Чоловік просто почервонів від обурення.

– Ні ви подивіться на цю ледарку! Та ти вкрай знахабніла, кохана, – обурювався Семен.

А мені доводилося мити посуд вранці та ввечері, адже чоловік любив смачно і багато поїсти. Навіть зі своєї крихітної зарплати я могла б накопичити на посудомийну машину або взяти її в кредит. Але мої гроші повністю йшли на купівлю продуктів та оплату комунальних послуг.

– Слухай, Семене, я розумію, що нам треба віддавати борги. Але навіть пристави не знімають усю зарплату боржника. Чи має залишатися в тебе ще хоч щось? – почала я розмову з чоловіком.

Мені здавалося, що так жити не можна. Я працювала цілими днями, забезпечувала продуктами і найнеобхіднішим нас двох, але від чоловіка не бачила жодної віддачі.

Нам терміново була потрібна побутова техніка, щоб хоч якось полегшити мою працю. А якщо дохід чоловіка настільки малий, що його не вистачає на покупку якоїсь нещасної посудомийки, то йому слід було хоч частину домашньої роботи взяти на себе.

– Те, що залишається від сплати боргів, я витрачаю на свій розсуд. Я все-таки мужик, і не можу ходити без копійки в кишені, – з викликом відповів чоловік.

– Розумію, але якщо ти не береш участь у поповненні бюджету, можливо, хоча б частково розвантажиш мій побут? Як мінімум, ти можеш помити посуд після вечері, – запропонувала я спокійно, хоча всередині все вирувало.

– Я тобі що, посудомийка? – обурився Семен.

– А що, ти мене посудомийкою вважаєш? – образилася я.

Того дня я таки добилася від чоловіка обіцянки купити мені посудомийну машину та мультиварку. Йому обіцяли премію за місяць. Цих грошей має бути достатньо.

Минуло ще кілька місяців, а потрібна техніка так і не з’явилася в нашому будинку. Якось я прийшла додому в поганому настрої. По всій кухні стояв брудний посуд. Чоловік, мабуть, був давно вдома, і кілька разів “перекусив”.

Як же одна людина могла залишити стільки посуду? Семен із викликом відповів, що через “відсутність господині в будинку” змушений сам готувати. Так, сковорідка, дві каструлі, п’ять мисок і чотири ложки – все це залишив мій нещасний чоловік, якого недбайлива дружина залишила без вечері. До речі, від приготовленої трапези мені нічого не дісталося.

– Семене, а де посудомийка, яку ти обіцяв купити ще кілька місяців тому? – запитала я.

Чоловік сказав, що у нього були важливіші справи. А мити посуд – бабська справа, і крапка.

Мені це все набридло. Саме напередодні мені повідомили про підвищення на роботі. З наступного місяця моя зарплата мала зрости вдвічі. Моїх нових прибутків вистачить на іпотеку!

З усмішкою на обличчі я оглянула бардак у квартирі і повідомила чоловіка, що йду від нього. Коли я зібрала речі і попрямувала до виходу, він кинув іронічно:

– Іди-йди, все одно тобі жити нема де!

Два тижні я жила у Ніки, моєї подруги, оскільки процес оформлення іпотеки зайняв деякий час. Незабаром я стала володаркою чудової маленької квартирки, а Ніка та її брат допомогли мені з переїздом. Вони ж подарували мені робот-пилосос на новосілля. А моїми першими “меблями” стала, звичайно, посудомийна машина.

Коли Семен зрозумів серйозність моїх намірів, то почав умовляти. А отримавши тверду відмову, використав найвагоміший аргумент – купив посудомийну машину і направив її кур’єром прямо на мою адресу. Отримавши “подарунок”, я розреготалася і надіслала подарунок назад.

Мені добре та легко жилося без чоловіка. Грошей побільшало залишатися навіть після платежів з іпотеки. А від спільних друзів я дізналася, що Семен досі дивується, чому я не повернулася після покупки посудомийки, адже я цілих п’ять років хотіла цей чудовий гаджет!

КІНЕЦЬ.