Неділя … Ранок … Ходжу собі мирно, як завжди, прийшла закупити сивих фруктів та овочів на тиждень. А тут раптом відчула, як хтось тяг мене за рукав.

Попереду мене стоїть хлопчик, років семи і такий замурзаний… і каже: — Тіто… а тітка…

Вам не потрібне маля? А мене струмком вдарило…

Я самотня 42-річна жінка, з чоловіком не склалося через те, що не могла їй нар одити дитину… Ми розійшлися…

І ось останні кілька років дитина була моєю нав’язливою мрією. Бажання мати малюка було великим…

Я чекала на якесь диво, але, на жаль, його не сталося.

– Так, потрібен Вам малюк чи ні? — хлопчик простягнув мені немовля замотане в обгорілу ковдру.

– Як тебе звати?

– Мене… – Юро, а це мій маленький братик.

Візьміть його тітко!

– А як же ти його так просто віддаєш?

— Так мені нема чим його годувати! Молоко скінчилося, а макарони він ще не їсть, бо маленький. Йому лише другий місяць.

— Мене звуть Віра, а твої батьки не будуть проти?

— У нас є тільки мама, яка вже кілька днів не приходить додому, але вона взагалі буде тільки рада, якщо хтось забере братика, він її дратує, коли особливо плаче…

Я ж одразу зрозуміла, що йдеться про неблагополучну сім’ю, а в голові шалено пульсувало і думка була про одне: «…ці діти послані мені Богом!».

— Юро, давай свого братика, йдемо до вашої оселі, щоб спитати дозволу у вашої мами…

– Ходімо тут близько. У Юрки раптом на очах заблищали сльози. -Що з тобою? Чого ти плачеш?

-Тітонька Віро, мені шkода віддавати свого братика. Але йому буде краще у Вас, нас все одно рано чи пізно заберуть до дитячоrо будинkу. -Ну тоді і ти можеш піти до мене жити, щоб не розлучатися зі своїм братиком?

-А Що можна? -Можна, можна!

-А маму тобі не шkода свою?

-Так шkода, жити з нею не хочу. Вона постійно приходить п’яна, не варить їсти, а ще, коли до неї приходять гості, ми з братиком ночуємо на вулиці.

-Сльози у мене зверталися ще більше. Біля під’їзду ми зустріли матір хлопчиків, яка була у стані великого похмілля.

Та й на вигляд було видно, що вона така вже кілька днів. на мить здалося, що за пляшку вона продасть не лише дітей, а й душу дияволові.

-Я хочу усиновити ваших дітей! Вона навіть задумалася і за кілька хвилин сказала: -Скільки грошей за них даси?

-А Ви скільки хочете?

КІНЕЦЬ.