У нашій сім’ї склалася непроста ситуація, оскільки злягла мамина свекруха, моя бабуся. Все життя вона вважала себе і мого батька найкращими з людей, усі інші були поганими.

Скільки гидот вона зробила мамі, просто не злічити. Та й батько їй під стать — гуляв і зраджував.

Мама в мене добра людина, але зараз мені здається, ця доброта межує з маразмом. Таке відчуття, що в неї сенсом життя став догляд за свекрухою, масажування її вночі безперервно, пошук їй лікарів, вислуховування її ниття (ви мене все кинули, я бідна, нещасна, відвезіть мене на цвинтар).

І це при тому, що мама тричі на день відпрошується з роботи, щоб її годувати і ночувати там, одна вона не залишається, починає телефонувати, що все болить, приїжджаєш, спокійно лягає спати. Чергують вони через день з іншою невісткою, дружиною дядька.

З нею дійшло до лайки, не можуть визначитися, хто краще доглядає, начебто гонка у них.

Сини також допомагають по можливості, але якщо дружина брата хоч якось своє невдоволення висловлює, від матері я тільки чую: «та як батько з нею залишиться, раптом що не так, та як друга невістка раптом що забуде».

Наче у матері мета життя — догляд за свекрухою. А я не розумію, та її гнобила все життя, стільки гидот зробила, а тепер мати ночі безперервно масажує її, обід з трьох страв готує.

Я з дитиною живу в іншому місті, приїхали до них, але мамі зовсім не цікавий онук, для галочки посюсюкається небагато і все. Зате у бабусі годинник безперервно сидить і з палаючими очима розповідає, що вона зробила і як дружина брата, щось зробила не так.

А я злюсь! Не можу вже у собі це стримувати. Я вважаю, допомога іншим (а тим більше тим, хто ображав все життя), не повинна шкодити собі та своїм рідним.

Мати від усіх цих походів до свекрухи постаріла років на п’ять. На нас часу чи бажання немає.

І в результаті я з нею посварилися. Я не розумію, може я егоїстка, і ображаюся, як маленька дівчинка.

Чи в мами прокинувся синдром Матері Терези чи що? Плюс гонка з іншою невісткою, хто краще доглядатиме.

КІНЕЦЬ.