Найкраще свято в році – день народження! Сергію виповнювалося тридцять п’ять років.

З самого рання вони з дружиною готувалися. А вірніше ще звечора. Холодець і заливне заздалегідь зробили.

Валя і Сергій готували завжди разом. Тут же крутилися їхні діти, просили щось теж зробити, взяти участь у приготуванні до свята.

Завжди вони старалися робити все разом, і дітей до цього привчали.

Олена, старша сестра Сергія, пропонувала свою допомогу Валі.

Жила вона через два будинки від них.

-Ні, дякую, ми самі, – сказала Валентина. – Свято у мого чоловіка. Так що готуємо ми. А ви готуйтеся самі до свята – зачіска, вбрання і все таке! У нас багато помічників. Впораємося!

-Ну я запропонувала, – невдоволено сказала Олена й пішла додому.

Гостей мало бути чоловік двадцять разом із дітьми.

Дві сестри із сім’ями – це вже десять. Ще братова сімʼя – їх четверо.

Мама Сергія і двоє друзів з дружинами. Ще був запрошений сусід, дід Євген. Жили з ним поряд, допомагали завжди. Ось і двадцять…

-І чого та Оленка завжди незадоволена? Усюди знайде причину побурчати. Як з нею тільки Іван живе? – запитала в чоловіка Валя.

-Не зважай, вона з дитинства така, – сказав Сергій. – Якщо у когось краще, аніж у неї, то все заздрити буде. Вона навіть подружок усіх розгубила. Та що я тобі говорю. Сама знаєш. Вона ж тільки з сестрою Івана порозумілася. А та така сама, як вона!

Поговорили вони та й забули… Вони мають свято.

Сергій з’їздив по матір. Йти в принципі недалеко, але ноги вже не ті.

Валя їй зачіску зробила гарну. Все ж таки, мати іменинника!

-От, Валю, на всі руки ти майстриня у нас! Спокійна я за Сергійка. Я аж помолодшала, – дивлячись на себе в дзеркало сказала їй свекруха. – Просто красуня! Може, ще заміж візьмуть!

Стіл накрили у дворі під яблунею. У цей час і Олена з сім’єю прийшли.

-Мамо, ти чого? Ти й заміж? – засміялась Олена.

-А що? Ти, дочко, чому без зачіски? Мені ось Валя зробила. Красуня!

-Ну, ти даєш, зовсім уже, – обурилась Олена. – А я як тепер перед усіма виглядатиму?

-У тебе чоловік є. А я одна, – мати все ще жартувала.

-Сергію, ти вибач, – раптом сказала Олена. – Ми Тетяну взяли з собою. Вона до нас у гості приїхала, адже не залишати її одну.

Сергій раптом застиг від обурення і глянув на дружину. Валя теж все зрозуміла.

Таня, сестра чоловіка Олени, спеціально напросилася з ними на день народження.

Сергій їй з дитинства подобався, тільки він на неї уваги ніколи не звертав. Йому вистачало сестри зі своїми примхами. Таня двічі заміжня була. Чоловіки пішли від неї.

Другий раз вона навіть одружитися не встигла. Жили разом і весілля планували, але витримати характер Тетяни наречений не зміг.

Тетяну не зупиняла навіть наявність дітей у Сергія. А дружина – не стіна.

Свято, всі веселяться, розмовляють. Діти давно в іншій кімнаті бавляться.

-А танці, танці у нас будуть? – раптом закричала весела вже Тетяна.

Увімкнули музику і вона одразу ж кинулася до Сергія.

Але мама, от же спритна бабуся, її випередила. Просто поряд із сином сиділа і вже зрозуміла наміри цієї Тетяни.

‐Перший танець мій. А он Євген сидить, нудьгує, – вона показала Тетяні на діда.

-Самі з ним танцюйте, – фиркнула Тетяна.

-Ну, йди з братом своїм танцюй, тут усі зайняті, – серйозно сказала їй мама Сергія.

-Я сама розберуся.

Так Тетяні й не вдалося із Сергієм потанцювати. Музику вимкнули.

-Вибач, Оленко, але твоя мати… – почала Таня.

-Що?

-Додому їй пора. Ось що!

-Її Сергій ввечері проводжати піде. Самій їй не дійти. Ось і лови його там згодом, – сказала Олена.

-Треба її якнайшвидше відправити, – вирішилаа Таня.

Оленка підійшла до матері. Вона теж мріяла, щоб її брат із Танькою жив. А те, що у брата сім’я її не хвилювало. Валька вся така правильна, хороша, і їй уже набридла.

З нею і не погуляти і не погульбанити, і Сергія тримає біля себе. Аж прямо дратує Оленку.

-Мамо, ти напевно втомилася. Додому тобі пора, – сказала Олена матері.

-А що мені вдома робити? У сина день народження. Ми ще чай із тортом не пили навіть. Валечка такий торт спекла. Нікуди не піду!

-Сергій тобі з собою покладе і проведе, – не відступала Олена.

-Чай тут питиму. І ти мене проведеш!

-Та ти що, мамо. Пізній час. А Сергій мужик, як не як.

-Так і йти недалеко. Гаразд. Згодна. Сергій мене проведе, – нарешті сказала матір.

-От і добре, – задоволено сказала Олена.

-А ти скажи своїй подружці, вертихвостці, щоб не лізла до нашої родини. Зрозуміла? – раптом додала мати.

-А хто лізе? Хто лізе?

-Не вдавай, я бачу все. І Валя бачить. І Сергій.

Олена повернулася до подруги.

-Ну що? – запитала та.

-Не лізь до них. Мати все помітила, – сказала Олена.

-От же ж стара невгамовна. Лізе куди не просять. І що мене тепер робити?

-Не лізь…

‐Ну і мати в тебе…

Слово за слово і вони посварилися.

Тетяна пішла. Брат за нею. За ним Оленка.

Тетяна вирішила вистежити Сергія, коли мати проведе і назад піде.

От тільки мати в сина до ранку залишилася. Блукала Таня всю ніч, виглядаючи Сергію, а потім повернулася до його будинку.

А навіщо сама не знала. Все одно їй тут нічого не світить. До Оленки йти не хотіла. Посварилися.

Вранці рано прибігла Олена.

-Де Сергій? – з порога закричала вона.

-Чого, сестро, галасуєш? Діти ще сплять. Розбудиш. Що трапилося?

-Тетяни нема.

-І що? Спить десь.

-З тобою була?

-Ти що сестро? Я і з Танькою? Ви ж обоє рябоє. Самі розумійтеся.

Танька знайшлася через годину. Спала у діда Євгена у сіннику на сіні. Дід пішов корівці своїй корму набрати. А там …

Танька мирно спала в обіймах Олега, місцевого тракториста.

Була сварка. Та і втекла Танька…

Як вона там із Олегом виявилася, для всіх загадка. Та й для неї, напевно, теж. Може Сергія уявляла…

Валя і Сергій прожили довге та щасливе життя.

А Танька більше в їхньому селі жодного разу не з’являлася.

Сходила вже раз на день народження…