З Мар’яном ми познайомились на зборах нашого підприємства, мене тоді підвищили по роботі, призначили керівником відділення, а Мар’ян був моїм помічником, як то прийнято казати – правою рукою. Відразу вам зізнаюсь, особистість він цікава.

Він постійно нав’язується в друзі, хоче бути корисним, що деколи мені його забагато.

А після того, як я пішов на лікарняне, бо пошкодив ногу граючи у футбол, то мій напарник мене просто втомив від своєї постійної уваги.

Та що там мене, він і мою дружину замучив, адже нав’язував нам дружити сім’ями і постійно пропонував якісь сімейні вилазки.

На початку я погоджувався і ми не раз бували один в одного в гостях.

Так, Мар’яну є чим пишатися, його дружина справжня господиня. В неї і в домі все ідеально і смачно вміє приготувати.

Син і дочка мого колеги, також мають неабиякі досягнення в навчанні. Дочка вивчає три іноземні мови і вже в дев’ятому класі вільно, так я би сказав, ними володіє.

Мені, якщо чесно нижня частина рота відпадала періодично, як я її слухав. А молодший син чемпіон серед шахістів, має цілу купу нагород. Тому батькам є ким пишатися і я думаю, що така заслуга це генетика.

Бо буває ж таке, що діти народжуються геніями у батьків, які далекі від даної науки.

В моїй сім’ї дещо по іншому. Діти наші ще маленькі, менша ходить у садочок, а старший у третій клас.

Діти розвинені на свій вік. Малий захоплюється боксом, але у нас немає змоги його водити на гуртки, бо не вистарчає фізично часу на це.

Можливо, діти трохи підростуть і вже самі будуть вирішувати чим би хотіли в житті займатися, що би їм було цікаво.

Моя Олеся, не дуже любить готувати, нам зручніше замовити готову їжу на дім. Так, зранку кашку чи млинці для дітей це не проблема. На вечерю яєшню або салатик, бутерброд.

В основному діти харчуються у закладах навчання, а вдома так, перекус. Та й я ніколи з цього приводу не парився, адже нам так комфортно жити, і це наше.

Тому дружба з Мар’яном і його сім’єю якось нам не дуже пасувала. Я вже і так намагався колезі дати знати і по іншому натякав, подаючи різні знаки, постійно шукаючи якусь відмовку. Та людина наче не розуміє мене, просто причепився і не дає мені спокійно жити.

Якось свято було, день закоханих чи що… Тож Мар’ян запропонував наших жінок на концерт зводити, я й погодився. Концерт дуже відомого співака, квитки не дешеві.

Але я попросив Мар’яна щоб він їх купив, а ще замовив в нього два букети квітів для наших жінок, які також оплатив мій колега.

Ми гарно провели вечір, хоч і не в товаристві тих людей, які нам більш підходять по характеру. Потім зводили жінок у ресторан на смачну вечерю, все йшло, як по сценарію.

Мар’ян і там зголосився заплатити, адже думав потім легше буде все навпіл розділити. А я і не думав віддавати колезі гроші. Це і був мій план, як позбутися надокучливої дружби.

Я не запропонував колезі повернути гроші, а він і не смів в мене їх просити. Я бачив, як Мар’ян спантеличений прощався зі мною, а потім і при дальших наших зустрічах не смів мені про це нагадувати.

Так, поступово, мій колега переставав мені пропонувати різні спільні поїздки. Якось пропонував приїхати з дружиною до нас у гості, та я сказав, що краще ми до тебе.

Тепер з Мар’яном в нас суто ділові відносини, як працівник, то він дуже відповідальний і старанний. Я навіть задоволений що він у моїй команді, та з дружбою у нас якось не склалось, різні ми з ним люди і нічого не вдієш.

Джерело