Я одружена вже 6 років. Дітей у шлюбі немає, і тепер я навіть трохи цьому рада. Проблема в тому, що мій чоловік Андрій стає на диво скупою людиною.

Поки що не розумію, із чим саме це пов’язано і коли почалося. Коли приймала пропозицію стати його дружиною, великої щедрості від нього теж не спостерігала, проте останні пару років його жадібність схожа на патологічну.

Розповім про один із недавніх і дуже яскравих випадків. Всі знають, як дорого нині стоять хороші меблі. Улюблений диван у вітальні вже “втомився” і явно вимагав заміни. З чоловіком ми обоє працюємо, але вільних грошей майже не маємо. Причин тому безліч, заглиблюватись не буду. Між нами відбулася така розмова:

– Як думаєш, де краще диван шукати? – я не знаю ринок і рідко вивчаю каталоги магазинів.

– Давай на ОЛХ глянемо для початку, там легко можна знайти хороший диван, що б/у, – Ігор навіть не розглядав варіант з магазином. – У мене колеги лише там беруть.

Мене перспектива покупки дивана б/у зовсім не влаштовувала. Я досить гидлива по природі, і купувати диван, що був у вживанні, – зовсім не про мене. Я натякнула чоловікові, що б/у меблі можуть виглядати новими, але за фактом на момент покупки могли пережити не одну хімчистку і перетяжку.

– Оль, та яка різниця? Чи ти маєш зайві гроші? У мене ось немає точно, і так зашиваємося, – чоловік сьорбав чай і незворушно продовжував, – якщо знайдеш у магазині новий в межах п’яти тисяч, то купляй.

– Які п’ять тисяч? За такі гроші зараз тільки крісло купиш, та й то не розкладне!

– Ой, коротше роби, що хочеш. Тільки мене з цим не дошкуляй більше.

У результаті я взяла питання у свої руки, знайшла новенький диван у недорогому, але відомому магазині. Ціна була цілком адекватна, близько двадцяти тисяч з урахуванням знижки.

Показала варіант чоловікові, він неохоче згодився, оформили доставку. У день, коли мали привезти диван, мене вдома не було. У чоловіка якраз видався вихідний, попросила його прийняти диван і уважно перевірити його перед оплатою.

Протягом дня запрацювалась настільки, що геть забула про покупку. З чоловіком майже не розмовляли, не до того.

«Приємний» сюрприз чекав на мене вже вдома, коли замість новенького дивана я побачила інший – незрозумілого кольору, явно змучений життям, з парою подряпин на підлокітнику.

– Поясни мені, будь ласка, що це взагалі таке? – У мене був культурний шок. Чоловік мені спокійно пояснив, що новий диван доставили, але він його не влаштував.

– Та він ніякий був, Оль, за такі гроші так тим паче. Відмову оформив, на Олх знайшов майже такий же за копійки.

Я його слухала в цілковитій зневірі. В голові тільки одна думка гриміла: він все вирішив сам і зі мною навіть не подумав радитись.

Зробив так, як йому вигідно та зручно, поставивши мене перед фактом.

– Ти мені міг для пристойності зателефонувати чи, чи моя думка взагалі не грає ніякої ролі? – Залишити це так просто я не могла. Він знову почав щось говорити про гроші та «високу» ціну дивана. І це в той час, коли я була готова купити його за власні кошти.

Бачити явно використаний кимось, відверто страшний диван у вітальні я не захотіла і вимагала перенести його до іншої кімнати.

– А може, його взагалі піти викинути ще? Живу з мільйонеркою, звідки в тебе такі замашки королеви не зрозумію! – бурчав чоловік, особливо не поспішаючи виконувати моє прохання.

І ось так він поводиться практично у всьому, від покупки продуктів до вибору пари сезонного взуття. Його послухати, будь-яку дірку можна залатати та й взагалі я, за його словами, живу не по кишені. Таке скупердяйство мене вимотує, ми постійно на цьому ґрунті сваримося. Цікаво, а що буде, якщо я в нього грошей попрошу чи шубу у подарунок?

КІНЕЦЬ.