У свої 45 років у мене ніколи не було стосунків, тому я переїхала до Італії як для того, щоби почати все спочатку, так і для того, щоб заробити грошей.

На те, що я заробила, я відремонтувала наш родовий будинок у селі, де планувала жити зі своєю матір’ю після повернення.

Проте нещодавно я дізналася, що моя мати дозволила моєму молодшому братові Сергію, його дружині та їхнім трьом дітям переїхати до нас, навіть не порадившись зі мною.

Сергій, який часто конфліктував зі своєю тещею через свою нездатність забезпечити сім’ю, шукав притулку у нашої матері.

Вона, побоюючись, що його сім’я може розпастись, дала їм притулок.

Це рішення зачепило мене, бо я фінансувала весь ремонт і сподівалася хоча б на попит моєї думки щодо таких питань.

Почуваючись ущемленою, я припинила щомісяця відправляти додому тисячу євро, на які покладалася моя мати-пенсіонерка та безробітний брат.

Це спричинило звинувачення в егоїзмі з боку моєї родини. Мій брат назвав мене “скнарою”, а мати намагалася звинуватити мене у всіх бідах, згадавши про майбутнє моїх племінників.

Я розривалася на частини: мої гроші призначалися для забезпечення моєї матері в її золоті роки, але тепер я піддала сумніву все, відчуваючи себе втраченою перед очікуваннями своєї сім’ї.