Моя цікавість взяла гору, і я прочитала кілька історій, деякі коментарі зачепили. Мені 32 роки, я заміжня, у шлюбі вже 14 років (з 18 років).

Я мати двох дітей (доньці 11 років, а синові 9). Чоловік мій перший і єдиний чоловік у всіх сенсах, і повірте мені, це вже показник винятковості мого чоловіка.

Ні, я не високої думки про себе, але ціну собі я знаю. Я дочка військового, я думаю, тут є люди, які зрозуміють, що це означає.

Мій батько все життя виховував, вирощував і піднімав мене сам. Моєї мами не стало, коли мені був рік, важка хвороба, яка на той час не лікувалася.

Як ви розумієте, батько та його виховання наклали відповідний відбиток на мене та моє життя. Я ніколи не була дівчиною повною мірою, я пацанка, при цьому я маю досить непогану зовнішність, і уваги від хлопців завжди було багато, але я завжди ігнорувала всіх.

Я маю гарне та правильне виховання, батько прищепив мені правильні цінності та погляди на життя. Я з дитинства виховувалась у суворих рамках.

З дитинства вбирала, що таке честь совість, відданість вірність і сім’я. Мене з дитинства вчили бути людиною, бути вірною своїм принципам честі ідеалам батьківщини та сім’ї.

В мені заклали правильні основи основ. Я з раннього дитинства живу за суворою дисципліною. При цьому я не зовсім пацанка, батько хоч і виховував мене суворо та чітко, але завжди казав, що я не повинна забувати, що я дівчина.

Ви напевно намалювали у себе в голові образ гладко підстриженої пацанки в камуфляжному костюмі і чоботах, але ні, я цілком симпатична дівчина, але чесно зізнаюся мені ближче джинси і кросівки з худі і майкою, ніж сукні і спідниці. Ось така залізна леді.

А тепер уявіть яким має бути чоловік, якого я підпустила б до себе і навіть вийшла б за нього заміж і народила йому двох дітей. Мій чоловік пройшов можна сказати цілий іспит, домагався він мене довго і доводив свої наміри та почуття.

Тепер, власне, до теми. Як я вже й говорила я 12 років у шлюбі, ми разом з моїх 16 років (чоловік на рік старший).

Мій чоловік витримав шалену конкуренцію в боротьбі за мою увагу і наші стосунки, навіть ні, не так, це решта не витримала конкуренції з ним, а повірте, мені там були різні хлопці і із зовнішністю та грошима, але першим був і залишається мій чоловік, він єдиний.

Ми з чоловіком разом вже дуже давно, і слава Боже наші стосунки будуються на правильних засадах, ми не тільки чоловік дружина, коханець коханка, ми ще й друзі та компаньйони і просто найближчі рідні та кохані одне одному люди.

Та я розумію, кожен обирає своє, але якщо людина не розуміє цінності сім’ї, така людина не надійна зовсім. Мій тато з раннього дитинства мене вчив, що сім’я це наше все.

Весь світ може піти проти тебе, і тільки найближчі і люблячі та улюблені люди залишаться поряд з тобою і стоятимуть до кінця пліч-о-пліч, тому що сім’я, тому що люблять. Сім’я це не егоїзм, у сім’ї немає місця «Я» «Моє» та інше, сім’я це «МИ», сім’я це одне життя на двох, одне серце на двох що б’ється в унісон, це одне подих на двох.

Я з дитинства ввібрала що сім’я та діти це святе, що все інше лише пусте місце, а сім’я та діти це твоє все це твоє життя це ти. Я 12 років у шлюбі, я дуже давно разом зі своїм чоловіком, пліч-о-пліч йду по життю.

І для того, щоб саме реалізовуватися і саме стверджуватись, щоб щось отримувати для душі і тіла, мені не потрібно йти набік, мені не потрібно з головою пірнати в бруд і купатися в брехні, обмані та зраді. Я самодостатня впевнена в собі щаслива жінка, у мене здорова сім’я і все, що зазвичай люди отримують на стороні, я отримую в сім’ї від чоловіка.

Я вважаю, що зрадники — це слабкі душею люди, люди без честі, моралі совісті, виховання та розуміння справжніх життєвих цінностей, люди жебраки душею та серцем, неповноцінні та порожні.

КІНЕЦЬ.