З Дмитром ми познайомилися ще коли навчалися в інституті на простій студентській вечірці. З першого погляду щиро покохали одне одного ще тоді. А до завершення навчання ми були разом скрізь, ніколи не полишали одне одного, мені всі мої подруги заздрили, як зараз згадую.

Відразу після закінчення навчання і отримання дипломів ми з Дмитром одружилися. Влаштувалися ми з ним на роботу, взяли квартиру в кредит і все в нас йшло дуже добре, але була одна непроста проблема, на жаль.

Ми з Дмитром дуже мріяли стати батьками, але чомусь, довгий час нічого зовсім не виходило. Багато часу ми намагалися здійснити свою мрію. Аналізи, фахівці і ось, нарешті вийшло, сталося справжнє диво для нас.

Нашій радості не було меж і нас можна зрозуміти. У нас у сусідів йшли ремонти, мені постійно було недобре від цих запахів і шуму, тому ми вирішили, що цей період я буду жити на нашій дачі, адже там чисте повітря і буде спокійніше мені.

Дмитро приїжджав до мене кожні вихідні, привозив мені продукти, та й так телефонував кожного дня. Потім, одного разу сказав, що їде в інше місто у відрядження до кінця року, гроші пропонують хороші, вони нам зараз потрібні, та й відмовитися він не може, адже на його хорошу посаду дуже швидко іншу людину знайдуть.

Ця новина нас обох просто дуже засмутила, як тоді здалося мені, але таку хорошу роботу він втратити не міг, адже нам дуже потрібні були гроші.

А вже в призначений термін у мене з’явився прекрасний синочок. Після його появи на світ ми жили з дитиною на дачі, свіже повітря, овочі-фрукти, батьки приїжджали, в усьому допомагали мені.

Згодом я сама поїхала трохи пожити в мами, адже умови там не ті в холодний період, і втомилася трохи, була потрібна її допомога. Чоловік все одно у відрядженні, а я вже просто не справлялася сама.

Але в один прекрасний день я дізнаюся, що мій Дмитро не був ні в якому відрядженні, причина була зовсім не в роботі, а просто він живе давно з іншою жінкою, і вона навіть зовсім не здогадувалася про моє існування, як вияснилося згодом.

Я не знаходила собі місця, я просто була в серйозному розпачі і думаю тут важко не зрозуміти мене. На мої плечі лягло стільки побутових проблем, які я мусила просто сама вирішувати, розуміючи, що чоловік працює, він далеко, піклується про достаток сім’ї і не може нам допомогти, а змирилася з усім цим і знала, що потрібно просто чекати.

А він дуже підло вчинив, був весь цей час в цьому ж місті і взагалі не переймався як нам живеться з дитиною вдвох на дачі. Приїде на один день, подарунки привезе, сина на руках потримає і назад у “відрядження” їде, як ні в чому не бувало. Як совість дозволяла так чинити людині?

Мій чоловік таки добре влаштувався – живе на дві сім’ї собі спокійно. А мені тепер треба робити важкий вибір – потрібен він нам чи ні, залишаємося ми сім’єю, або кожен йде геть. Та й великі у мене сумніви, якщо чесно, що сама я з усім впораюсь сама. Ось думаю, ставити його перед вибором чи ні.

Хай вирішує – або я з дитиною будемо у його житті, або та інша жінка. Або закрити очі на неї і продовжувати жити як жили, адже він дає гроші і забезпечує нас, а сама я не впораюся просто, я не зможу забезпечити себе і дитину.

Жінка, з якою він живе, до речі, його колега по роботі. Він забезпечує її, щедрий на подарунки. У неї є дитина від першого шлюбу, дівчинці 6 років. Та жінка дуже міцно тримається за мого Дмитра, сама навряд чи його залишить. Як далі жити навіть не уявляю. Як зберегти сім’ю свою? Де я помилку зробила?

Джерело