Коли Олеся випадково почула розмову доньки з чоловіком, їй стало так прикро, що словами не передати. Зять вимагав, щоб теща з’їжджала від них, і то терміново.

– Вибирай – або я, або вона, – наполягав він.

– Сергію, але ж це мамина квартира. Як я їй скажу, щоб вона забиралася з свого ж дому? – просилася Наталка.

– Не знаю. Придумай щось, якщо хочеш, щоб я залишився, – сказав, як відрізав, Сергій. – Зрештою, ми ж її не на вулицю виганяємо, а пропонуємо переїхати у комфортний будиночок за містом, де їй буде значно зручніше.

– Та у цьому твоєму ”комфортному” будиночку 30 років ремонту не було, як мама там житиме, якщо там всі зручності на вулиці?

– Я все сказав, а ти думай і вирішуй, – закінчив розмову Сергій.

Олеся швиденько забігла в свою кімнату і розплакалася. Якби був живим її чоловік, то цього б не сталося, та він пішов у засвіти, і залишив її одну.

Донька Наталя 4 роки тому заміж вийшла і зятя привела в їхню двокімнатну квартиру, Олеся відразу ж віддала молодятам більшу кімнату, а сама перейшла в меншу.

Через рік молодята вже переселили маму на кухню, бо у них з’явилася дитина, і їй треба було окрему кімнату.

Зараз молоді чекають ще на другу дитину, тому зять став наполягати, що їм всім буде затісно, і щоб теща переїжджала в свій невеликий спадковий будинок в селі.

Місцина там і справді гарна, але ж хата стара, без зручностей, воду треба з криниці носити. І з опалення там одна лише стара піч. Тому Наталя і була проти відправляти маму туди, де їй буде дуже не комфортно.

Та Олеся не стала чекати, коли зять піде з дому, і її донька залишиться з двома дітьми без чоловіка, тому заради щастя Наталі, вирішила, що переїде в село.

Зранку вона прокинулася, і зібрала доньку та зятя на нараду. Вона їм оголосила, що вирішила переїхати в село, і жити там. Сергія просила про дві речі: щоб він допоміг їй з переїздом, і допоміг їй все там прибрати.

Зять не приховував своєї радості, він сказав тещі, що вони завтра ж поїдуть в село і все зроблять.

А Наталя відразу відчула, що щось не так, бо ж бачила сум в очах матері. Але коли її запитала, чи все в порядку, Олеся її запевнила, що так, все добре.

В найближчу суботу Сергій повіз тещу в село. Перед тим він, щоправда, все там вичистив і помив, навіть привіз новий кухонний стіл і кілька крісел, бо старі були вже геть непридатні.

Сумно було на душі у Олесі, але що не зробиш заради щастя доньки. Та й з сусідами їй пощастило, вона відразу подружилася з сусідкою Мариною, яка була приблизно її віку, і мала з нею багато спільних тем.

Вони часто заходили одна до одної пити чай, і в один з таких візитів до Марини приїхав дуже гарний, статечний чоловік, який виявився її рідним братом.

Анатолій давно розлучений, живе сам, він виявився дуже забезпеченою людиною, у нього є і свій власний будинок, і кілька авто, і прибутковий бізнес.

Олеся йому відразу припала до душі, вона була зовсім не схожа на інших жінок, яких він колись зустрічав. Від неї віялом чимось рідним, і чоловік вирішив не тягнути, а відразу спробувати своє щастя.

Анатолій зробив Олесі пропозицію, і забрав її в своє шикарне, забезпечене життя.

Коли про це дізналися діти Олесі, зять відразу з’явився, щоб привітати тещу, і щоб просити у її багатого чоловіка допомоги.

Та Анатолій все відразу зрозумів, і пояснив Сергію, щоб він і близько не підходив до його дружини, бо тепер він її нікому не дозволить образити.

Повернувся Сергій додому, і знову став скаржитися Наталі на її маму, вимаrав, щоб тепер вона йшла просити грошей, мовляв, рідній доньці Олеся не відмовить.

Та Наталя, яку і так мучило сумління, що вони так несправедливо вчинили з матір’ю, коли відправили її в село в стару напіврозвалену хату, цього разу сказала своєму чоловікові, що нічого вона у мами просити не буде, а якщо він хоче піти, то нехай іде, вона його не тримає.

А її мама має право на щастя, бо вона і так багато всього пережила.

Джерело