У мене із Андрієм двоє дітей. Коли народилася старша донька, я пішла у декрет.

Після цього я не виходила на роботу, але пробувала різні хобі. Особливо мене приваблювала кухня. Андрій завжди добре заробляв, тож потреби в зайвих грошах у нас не було.

Більше того, ми з Андрієм домовилися, що відкладатимемо гроші на чорний день – ну, а раптом що… Гроші лежали на рахунку мого чоловіка.

Мені завжди здавалося, що там зібралася досить велика сума.

Нещодавно я зустріла свою близьку подругу Ніну. Давно її не бачила. Вони із чоловіком завжди жили на широку ногу, ніколи не економили.

Але у зв’язку з останніми подіями їхнє життя різко змінилося: її відправили у відпустку за рахунок офісу, а чоловік взагалі на межі звільнення. Як жити далі – вони гадки не мають.

Коли я поділилася цією розмовою з чоловіком, то наприкінці додала: -Добре, що в нас не так, правда.

Адже ми встигли відкласти потрібну суму, і бідність нам точно не загрожує.

До речі, скільки ми маємо на рахунку? Коли я поставила це питання Андрію, він якось захвилювався, сказав, що не може відкрити програму, спробуємо завтра.

Наступного дня, коли Андрій знову спробував уникнути розмови, я притиснула його до стінки і наказала показати суму. Яке ж було моє здивування, коли на рахунку я побачила дуже мало грошей!

Виявилося, Андрій постійно брав із цього рахунку гроші: то ноутбук собі купив, то човен, та й поїздки на рибалку оплачувались із наших заощаджень.

Звичайно, мені було до болю прикро. Я ж економила на всьому, що було можливо. А він жив на широку ногу? Нещодавно у мене в голові проскочила думка про розлучення. Я в мить її відігнала – але хто знає, що буде далі …