Я прожила зі свекрухою разом 23 роки в одній квартирі. Було всяке, але одне я зрозуміла і прийняла, мати мого чоловіка це мати.

І як би складно не було, я їй поступалася у всьому. І для себе прийняла такий девіз — нам нема чого ділити, у нас спільний чоловік.

Для неї це улюблений син, для мене чоловік, от і все. І завжди навпаки йому нагадувала, що маму треба привітати зі святом, тож і живемо із чоловіком дружно вже 38 років.

Виростили двох дітей. І пошану до бабусі формувала, бо сподіваюся, що теж колись стану бабусею.

Не приховую, дочка дзвонить часто, а син дуже рідко. Засмучуюсь, але себе стримую.

І вважаю, що дівчина, з якою він зараз живе, не має тієї чуйки, як у мене в молодості, підказати, щоб зайвий раз згадав про матір і про батька.

Хочеться сказати молодим дівчатам, що ви теж будите мамами і бабусями і чекатимете дзвінка від свого дорослого сина, все повернеться бумерангом. Будьте уважними до своїх свекрух.

Будьте щасливими, але не забувайте, хто народив, виховав і виростив коханого вам чоловіка, і кому ви за це повинні бути вдячні. Свекруха – свята кров.

КІНЕЦЬ.