– Привіт! Ти вдома? – запитала вона, знову набравши його номер. – Ти чого мені телефонуєш? Я ж сказав, що зайнятий. Я на нараді. – різко відрізав він.

Марина любила свого чоловіка до втрати пульсу. Він був таким чоловіком, в якого неможливо було не закохатися: високий, ввічливий, симпатичний і завзятий. Всі свої справи він завжди вирішував швидко і легко! Був успішним бізнесменом і талановитим стратегом.

Щоранку Дмитро ретельно збирався на роботу: одягав вигладжену сорочку, укладав волосся, начащав туфлі. Вірніше, все це робила Марина, а він лише командував своєю благовірною. Однак жінка не помічала гордовитий тон і вказівну манеру спілкування. Для неї було в порядку речей поспішати потім на свою роботу і добиратися громадським транспортом. Дмитро завжди користувався власним автомобілем.

В той день Марина дуже погано себе почувала і завчасно попередила, що захвoріла. Вона побігла за новою сорочкою для чоловіка в спальню, прихопивши по дорозі пару шкарпеток, коли її мобільний телефон невпевнено подав голос. На табло висвітилася смс-ка з незнайомого номера.

«Твій чоловік тобі зрaджує. Її звуть Анастасія, їй 30 років. Якщо тебе цікавлять подробиці – приїжджай сьогодні за адресою … У всьому переконаєшся сама! »- писалося в дивному повідомленні. Марина вся застигла. Може це помилка і абонент просто переплутав одержувача?

– Ну чого ти копошишся? – пролунав голос чоловіка. Жінка вилетіла в передпокій. Діма подякував дружині, швидко одягнувся і пирснув новим парфумом.

– Па-па, люба! Буду пізно. У мене сьогодні багато справ! – чмокнув він дружину в щоку і побіг вниз по сходах.

Марина зробила собі каву і ще раз прочитала дивне смс. І тут в жінці прокинувся азарт. А може дійсно мова йде не про її чоловіка? Хоча … Він часто затримується на роботі, часом навіть не ночує вдома, намагається дуже добре виглядати і ніколи не знайомить її зі своїми співробітниками … Пора дізнатися про все!

Жінка наділа кросівки і старий плащ, натягнула чорні окуляри і капелюх. Таксі приїхало дуже швидко і блискавично доставило її за вказаною адресою. Першим неприємним сюрпризом стало для Марини те, що біля парадного стояв автомобіль Діми. Вона зітхнула і сіла на дальню лавочку в дворі.

Час минав, але чоловік Марини так і не виходив з горезвісного будинку. Вона вже втомилася чекати. Ближче до обіду двері під’їзду відкрилися і з нього випливла солодка парочка. Дмитро був дуже задоволений і веселий, весь час пригладжував своє волосся. Його супутниці було близько тридцяти. Дуже красива випещена дівчина з вогненною копицею волосся і на тоненьких «шпильках». Вона спокійно посміхалася, демонструючи оточуючим свою витонченою фігуру і ідеальний смак.

Дмитро галантно відкрив їй дверцята машини, і красуня сіла на пасажирське сидіння спереду. Сам чоловік поспішив сісти за кермо і відчалити в сторону роботи. Марина зітхнула, дістала телефон і набрала номер чоловіка:

– Привіт! Ти де? – на диво спокійно сказала вона.

– Привіт! Їду з ділової зустрічі! У тебе все добре? – спокійно відповів він.

– Так! Все відмінно! Ти сьогодні довго?

– Ну і добре. Так, доведеться затриматися. Справ багато накопичилося. – відповів чоловік.

– Передзвоню. – і кинув трубку.

Марина довго думала, як їй бути. В один момент весь її світ звалився. Вона тільки зараз усвідомила, як помилялася в своєму чоловікові. Жінка викликала таксі і поїхала до подруги. Та порадила не рубати з плеча. Додому вона поверталася пізно ввечері. Вона попросила водія їхати через горезвісний нещасливий адрес. Машина чоловіка стояла на колишньому місці.

– Привіт! Ти вдома? – запитала вона, знову набравши його номер.

– Ти чого мені телефонуєш? Я ж сказав, що зайнятий. Я на нараді. – різко відрізав він.

– Зрозуміло! Поки що! – розгублено відповіла Марина, остаточно усвідомивши, що нараду звуть Анастасія …

Їй було дуже боляче. Кожен день вона картала себе в тому, що винна. Чоловік продовжував спілкуватися з нею в звичній манері, навіть не здогадуючись, що вона все знає.

Її cтраждaння тривали близько місяця. За цей час жінка усвідомила всі свої помилки. Вона була занадто податлива, відкрита і довірлива. Вона не брала у нього грошей, постійно економила на собі і беззаперечно слухалася чоловіка. А треба було бути іншою! Характерною і жopсткою. Щоб він розумів, що зрaду не пробачать. Боявся втратити …

Але після бoю кулаками не махають. До того ж, любові до цього підлого чоловікові у Марини практично не залишилося. Жінка перестала грати роль ідеальної дружини, а почала займатися своїм життям.

Тепер вона два рази на тиждень ходила в зал і займалася з тренером. Паралельно оновила свій гардероб, модно постриглася і змінила колір волосся. Стала частою гостею у косметолога і нігтьового майстра.

«Я цього заслуговую!» – повторювала вона завжди, коли Дмитро намагався якось дорікнути свою дружину в марнотратстві. Згодом він махнув рукою і почав підкидати їй ще більше грошей. Мабуть, відчув свою провину і намагався відкупитися.

В один прекрасний день Марина записалася в школу танців. Вона про це мріяла з шістнадцяти років, але все не вистачало часу і можливостей. Зараз все змінилося.

У танцювальній групі Марині практично відразу ж сподобався один молодий чоловік. Він був молодший за неї на п’ять років, але це абсолютно не бентежило ні її, ні його. Вони почали спілкуватися, потім викладач поставив Марину і Сашу в одну пару.

Все частіше молоді люди заходили після занять на каву. Потім почали ходити в кіно і на виставки. Саша часто підвозив свою подругу додому. Дмитро ніяк не реагував на залицяльника дружини. Та й його в основному не було вдома.

В один прекрасний день Марина залишилася ночувати у Саші. Вона прокинулася такою щасливою. Почуття обов’язку або сорому її зовсім не турбувало. Раптом пролунав телефонний дзвінок:

– Марино, передай мені, будь ласка, документи. Зараз під’їде кур’єр. – на тому кінці трубки вона почула спокійний голос Діми.

– Вибач, я не вдома … – відповіла вона.

– Так? Погано. Я думав ти на роботу пізніше виходиш. А не можеш повернутися і передати?

– Ні! – рішуче відповіла жінка і поклала трубку. Увечері вона зібрала свої речі і переїхала до Саші. У неї почалося воістину нове життя без зрад і недомовок.

КІНЕЦЬ.