– А в тебе ще нема онуків? О, ти не уявляєш, від чого ти відмовляєшся, бо діти – то щастя!

І вона далі почала розказувати, яке то щастя сидіти з онуками і ще такими маленькими. Меншенькому чи й було два, а старшому десь чотири і вона його якраз з садочка забирала.

– Мушу допомагати, Ларисо, бо невістка просто одне непорозуміння! Ледве я її з сином з хати на роботу виперла, бо ж де вона хоче працювати, вона б лише лежала на дивані.

З розповіді виходило, що невістка Тоня жила собі «спокійно» та няньчила двох малих дітей, але Нелю це так злило, що її синочок перепрацьовує, а невістка те й робить, що нічого не робить на її думку.

– В хаті вічно розкидано, пилюка. Вона вся якась розхристана, неорганізована, в холодильнику пусто! А зі мною, то все просто ідеально, я з усім справляюся, бо я жінка старої закалки!

Отож, Неля тоді сказала, що вона може легко сидіти з меншим вдома, а невістка хай йде на роботу, бо годі боки відлежувати. Отак і зробили, всі на роботі, а Неля о сьомій ранку вже у них, сама встає о п’ятій аби встигнути і зібратися і доїхати.

Старшого батьки самі відводять в садок і Нелі треба його лише забрати.

Далі жінка вирішила, що має показати непутящій невістці, як має бути в справжньої господині, тому вона й продукти купляла і їсти варила, далі взялася в квартирі порядки наводити.

– Я все встигаю, бо я в телефоні не сиджу годинами і ти думаєш, мені хтось «дякую» каже? Дивиться на мене вовком, наче я її щось погане хочу. Та я хочу аби вони жили добре, а треба для того працювати! Я готова на все аби мій син був в достатку і здоровим. Та мені пам’ятник треба ставити при житті, – казала Неля і я їй вірила і захоплювалася.

Бо я особисто не маю такої енергії аби щодня вставати, їхати в маршрутках, щоб лише син на кілька тисяч більше економив.

Ба більше того, вона у них ще й прання закидає, прибирає і я чесно не знаю, як вона все встигає, бо я б сама до такого не те, що не додумалася, але я в свої роки вже не хочу на когось так працювати. а тут ну просто справді ідеальна бабця!

– Ба, я наробив в штани, – раптом ми почули від малого.

Тут Неля як стрепенеться!

– Та що ж це таке! то що тепер бабуся не піде в магазин, бо ти не міг стриматися?

– Ти довго говорила!

– Господи, – заметушилася вона, але вже що виправиш.

І отак вона з дитиною поїхала і я побачила, що вона таки зайшла в магазин, щоб купити продукти.

Далі Неля має ще дітей привести додому і нагодувати та приготувати її любому синові поїсти, бо вона не довіряє кулінарним можливостям невістки. А потім вона зникає о восьмій годині, коли вже все перемиє на кухні, щоб на наступний день почати все з початку.

Я отак дивлюся і вже не розумію, хто від такої ситуації виграв, а хто програв? Так, невістка на роботі, але чи це Нелі аж так помогло, якщо вона ще й всю роботу робить по дому – готує, миє і прибирає, щоб доказати, яка вона ідеальна господиня.

Я собі зробила такий висновок – не треба робити те, що тебе не просять. Треба з онуками посидіти – привезіть, треба аби до вас поїхали – привезіть, бо я бачу, що отака безкорисна поведінка, то вона теж приїдається і сприймається як належне.

Добре, що у мене ще діти мене онуками не радують, бо я лиш почала для себе жити з чоловіком і не хочу поки нічого міняти!

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

КІНЕЦЬ.