Перед новорічними святами я посковзнулася та й впала і на ногу мені наклали гіпс. Переміщатися мені було дуже складно, через що на роботі мене попросили “піти”.

Зараз вже пройшов час, я в пошуках роботи. У мене двоє дітей тринадцяти і восьми років, тому я не могла опускати рук. Жили ці місяці трохи з заощаджень, перебивалися макаронами та гречкою. Ще й діти почали хворіти

Подруга прийшла до мене в гості на каву й вирішила дістати з холодильника молоко. Відкрила і обімліла – мій практично пустий холодильник настільки її вразив, що вона відразу запропонувала мені позичити грошей. Я аж розплакалася.

Подруга була шокована, що ніхто з рідних мені не допомагає. Батьки живуть в достатку, мама на пенсії, а тато начальник на виробництві.

Брат працює за кордоном, і всі в курсі моєї складної ситуації.

Я не хочу просити у них гроші, мені дуже не зручно, ніби не є вже крайня ситуація, на гречці ще живемо. За кватиру не плачу вже декілька місяців, добре що хоть аліменти скоро прийдуть. Подруга моя наголошувала, що не потрібно соромитися у таких ситуаціях, а відверто просити про допомогу.

Але мені дуже соромно, у кожного свої проблеми та витрати. Надіюсь, що швидко знайду роботу. Правда, мені не потрібні гроші, якби хтось приніс хоча б пакет з продуктами.

Думаю, що я сама впораюся. Рідні якби хотіли допомогти, то б це зробили ще спочатку.

А ви як вважаєте?

КІНЕЦЬ.