Наш шлюб з Андрієм ніколи не був ідеальним. Ну, може, в перший рік, коли сімейне життя було огорнуте шлейфом романтики та закоханості. А потім все якось почало скочуватися в побут.

Я думала, що коли у нас з’являться діти, то буде краще. За кілька років з’явилася Аліна, а потім і Ксюша. Але це лише загострило ситуацію. Я сиділа у декреті, грошей було мало. Під приводом, що треба більше заробляти, Андрій майже перестав приходити додому.

Можливо, чоловік насправді працював, але я підозрюю, що ліворуч він теж встигав ходити. Мені тоді було не до зрад чоловіка. Дівчатка – погодки, які постійно хворіли й не спали ночами – те ще випробування. Я тоді схудла кілограм на п’ятнадцять, хоча все життя було повненькою.

Більш-менш я змогла видихнути, коли діти пішли до школи. Тоді ж почала думати, що треба міняти роботу. Я закінчила педагогічний та викладала англійську мову в школі. Під час декрету підробляла репетитором. Поступово зрозуміла, що онлайн я заробляю більше.

Коли доньки почали вчитися, у мене з’явився хоч якийсь вільний час. Я присвятила його саморозвитку. Регулярно збільшувала свою кваліфікацію. Потім подала заявки на роботу перекладачем. Постійного місця мені поки що не пропонували, лише разові підробітки. Але гроші є гроші, а досвід є досвідом.

І якщо на роботі у мене все було непогано, то стосунки з чоловіком остаточно розладналися. Ми про це кілька разів говорили. За підсумками вирішили, що житимемо як сусіди. Дочекаємось, коли доньки стануть повнолітніми, а потім розлучимося.

Але Андрій не витримав. Коли Алінці виповнилося шістнадцять, а Ксенії п’ятнадцять, чоловік сказав, що хоче розлучитися. І висунув несподівану умову.

– Дочки нехай зі мною живуть, – оголосив чоловік. – А то я знаю, які баби зараз хитрі. Витягають із мужиків аліменти, а самі потім на них шикують.
– А так я буду аліменти платити? – Уточнила я.

– Мені від тебе нічого не треба, – гордо сказав Андрій. – Стільки років вас трьох тягнув на своїй шиї, вже з двома справлюся.

Я не стала уточнювати, що “тягнув” він їх у тому числі завдяки моїм підробкам та грошам, які я займала у батьків. Ще, звісно, я, як могла, заощаджувала на собі. Про хитрощі скромного ведення домашнього господарства промовчу, це у нас багато жінок вміють.

Поговорила із дочками. Вони в мене дівчатка самостійні та цілком розумні. Мене повністю підтримали. Сказали, що навіть якщо батько не піклуватиметься про них, самі з усім упораються. На тому й вирішили.

Доньки залишилися з Андрієм, я ж прийняла пропозицію про роботу перекладачем та поїхала до іншого міста. Про те, що відбувалося далі, мені повідомляли дівчатка та мої батьки.

Якщо розповідати коротко – Андрій швидко зрозумів, що самотужки виховувати двох підлітків не так просто й не дешево, як він розраховував. Він здивувався, що, виявляється, дітям, які швидко ростуть, постійно потрібний одяг, взуття, косметика, шкільне приладдя.

А ще є незаплановані витрати, наприклад стоматолог – у молодшої розболівся зуб. А старша ходить на танці – треба купувати костюми на виступи.

Ще з’ясувалося, що на приготування, прибирання, прання, купівлю продуктів та інше теж йде чимало сил часу та грошей. Через місяць він подзвонив мені та сказав, що я теж маю матеріально вкладатися у виховання своїх дочок. Я відправила гроші, але на особисті карти Аліни та Ксенії.

Минуло ще кілька місяців, і Андрій сказав, що він має до мене серйозну розмову. Я тоді якраз приїхала до рідного міста, і ми зустрілися особисто.

Колишній чоловік, ховаючи очі, оголосив мені, що взагалі-то я мати та маю сама займатися своїми доньками. На що я відповіла, що Андрій сам поставив цю умову, і дівчата до повноліття житимуть із ним. Вони мене, до речі, підтримали.

Тепер колишній чоловік розповідає всім нашим знайомим, яке я страшне створіння. Кинула на нього двох дітей, не допомагаю грошима, а сама поїхала до іншого міста до коханця.

Мені й прикро, тому що правда з цього тільки перше, і кумедно, тому що відчуваю, що помстилася за всі ці роки, коли він сприймав мою працю дружини та матері як належне.

КІНЕЦЬ.