Незнайома жінка порадила бідній старенькій біля церкви почекати закінчення служби через присутність на весіллі місцевого багатія, натякаючи на потенційну щедрість з його боку. Вдячна цій пораді, старенька вирішила залишитися…

Після служби під’їхав котреж машин, з якої, серед інших, вийшли добре одягнений чоловік середніх років, його дружина та син, зустрінуті оплесками гостей.

Заможний чоловік, Остап Петрович, вклонився перед входом до церкви, після чого роздав гроші нужденним і разом із сім’єю увійшов до храму.

Незважаючи на репутацію Остапа Петровича і благодійну діяльність його дружини Ганни, незрозуміле послаблення здоров’я їхнього сина Антона сильно турбувало їх. Лікарі не могли зрозуміти, в чому річ, і не давали жодних прогнозів – ні позитивних, ні негативних.

Під час церемонії бабуся підійшла до Остапа і передала йому дивне послання з проханням згадати дочку заради благополуччя сина.

Ці слова викликали переполох між подружжям, але вони відмахнулися від них на тлі весільних урочистостей. Незважаючи на пишність весілля, Остапа переслідували слова старої. Тієї ж ночі йому наснився сон про покинуту їм дочку, у якому фігурувала також його колишня дівчина.

Рухаючись сном і напуттям старої, Остап шукав відповіді, але не знайшов їх навіть у церкві. Він пам’ятав своє минуле кохання, Ольгу, і свою невиконану обіцянку піклуватися про їхню дочку. Аліна була вже дорослою дівчиною. Остап задіяв усі свої зв’язки, щоб знайти їх у столиці.

Незважаючи на відмову Ольги порушити життя їхньої родини раптовою появою Остапа, він все одно запропонував фінансову допомогу, яку Ольга прийняла на студентські потреби їхньої доньки.

Повернувшись додому наступного ранку, Остап несподівано для себе виявив, що здоров’я його сина чудовим чином покращало.

У результаті чоловік вирішив прийняти свій життєвий вибір, остаточно прийнявши сім’ю з Ганною, але не забуваючи про свій обов’язок і рішення поважати бажання Ольги тримати їх минуле окремо в інтересах кожного.

КІНЕЦЬ.