Вероніка крутилася на кухні. Вона нещодавно повернулася з роботи, готувала вечерю, незабаром мав прийти чоловік. Вона підготувала м’ясце, начистила картоплі, хотіла все потушкувати, мало вийти смачно. Раптом у неї задзвонив телефон.

– Алло, привіт, – сказала вона грайливо у слухавку.

– Коли ми зустрінемось? – пролунав чоловічий голос.

– Скоро. Через два тижні мій їде у відрядження і в нас буде цілих три дні, – сказала дівчина.

– Тоді до зустрічі, цілую, – поклав слухавку співрозмовник.

То був Дмитро, сусід знизу. Якось він прийшов, з приводу того, що їх квартиру залило водою.

Вероніка була вдома сама, у неї потекла труба.

Тоді Дмитро все полагодив, але без уваги господиню не залишив, з того часу вони зрідка зустрічалися.

Хоч обидва були у законних шлюбах, нікому це не заважало.

Почувся звук дверей, що відкрилися і Вероніка застигла від несподіванки. Додому повернувся чоловік.

– Привіт, коханий, – вибігла Вероніка в коридор.

Роман був надійним. Він заробляв добре, всім забезпечував свою дружину. І, хоч дівчина й працювала, це вона робила для задоволення.

– Що у нас на вечерю? – стомлено спитав він.

– Проходь, – вона взяла його сумку.

– У мене тут мʼясце і картопелька тушковані.

Коли чоловік і дружина поїли, він пішов у ванну, а коли вийшов, і пройшов у спальню, Вероніка чекала вже там на нього.

– Давай не сьогодні, – Роман скривився.

– Я дуже втомився.

– Ти скоро їдеш, ми зовсім не проводимо час разом, – сказала, ображено вона.

– Вибач, кохана, дуже втомлююся, – він відвернувся і одразу засопів.

Коли минуло три дні, дівчина зібрала чоловікові сумку, і він подався на вокзал.

– Я сумуватиму, – поцілувала його дружина.

– Бувай, – він вийшов із квартири.

Вероніка пішла на роботу, а потім треба було сходити в магазин, щоб вдома для Дмитра приготувати смачну вечерю. Коли вона була вдома, коханець зателефонував, сказав, що вже їде до неї.

– Чекаю, – сказала вона.

– Привіт, – зайшов Дмитро в квартиру.

– Що вдома сказав? – шепотіла Вероніка йому між поцілунками.

– Те саме, що й твій, що у відрядження поїхав, – засміявся Дмитро.

– Молодець, – вона повела чоловіка на кухню.

Вони сиділи, а Дмитро скаржився на дружину.

– Постійно вдома перестала за собою стежити, нікуди не ходить, і мене тримає, – сумно казав він.

– Ну все, годі, – не хотілося Вероніці слухати про іншу жінку.

Вони пішли у спальню, і там розчинилися в обіймах один одного.

Вночі дівчина прокинулася від шуму води. Вона поспішила у ванну, й побачила, що там дуже багато води.

– Дмитре, труба знову потекла! – гукнула вона.

Він прибіг, дістав інструменти, і почав ремонтувати.

– Іди сходи до мене, скажи, що ти вже все знаєш, і викликала майстра, – попросив її чоловік.

– Зараз, – накинула вона на себе халат.

Вероніка спустилася вниз, подзвонила у двері.

– Іду, – почула вона жіночий голос.

– Марино, привіт, – привіталася з нею Вероніка.

В цей самий момент Вероніка раптом побачила, що на підлозі стоять черевики її чоловіка, а на вішалці висить його пальто!

– Стривай, – спробувала зупинити її Марина.

– Не зрозуміла, оце так ти у відрядження поїхав? – зайшла вона до спальні, де у ліжку лежав Роман.

– Люба, я тобі зараз все поясню, – він підійшов до неї.

– Не треба, – вона розвернулася, пішла додому, і не знала, що робити.

Роман кинувся за нею.

Дівчина зупинила його на майданчику перед дверима, не даючи зайти.

– Давай зайдемо, і я спробую тобі пояснити все, – просив Роман.

– Ні, йди, я не хочу з тобою розмовляти, – не дивилася вона йому в очі, і розуміла, що увійти до квартири він не може.

– Та ж ми тут стоїмо посеред ночі, це моя квартира, і я маю право туди зайти, – він смикнув ручку, і зайшов.

У цей момент Дмитро закінчив ремонт труби і в одних шортах зʼявився посеред коридору.

– Не зрозумів? – повільно обернувся на Вероніку чоловік.

– Якось так, – не знала, що сказати вона.

Зрештою, пари розлучилися і зійшлися з тими кого дійсно кохали.

Вони не стали зʼясовувати стосунки і дуже сваритися. Всі четверо зрозуміли, що тепер живуть дійсно з коханими людьми…