Свекруха захотіла жити з нами, в будинку, який подарували мені мої батьки. І це не жарт. Вона вже готує валізи до переїзду, а я просто не знаю, що мені робити. Приймати цю жінку у себе вдома я аж ніяк не хочу, але і сваритися з чоловіком через неї я теж не маю наміру.

З чоловіком ми в шлюбі вже 4 роки, і з самого початку стосунки з його мамою у нас не складалися. Але я для себе вирішила, що не буду акцентувати на цьому увагу, адже ми відразу пішли жити окремо. Спочатку ми орендували квартиру, бо обоє працювали, і мали змогу оплатити знімне житло.

Свекруха часто заходила до нас без попередження, це вже стало її доброю традицією, хоча я і просила її цього не робити. Мама чоловіка завжди поводиться у нас так, ніби вона у себе вдома. Свекруха запросто може заглянути в шафу, холодильник, чи навіть пральну машину. Перевірити, чи є у нас пил на меблях, і чи в раковині є брудний посуд.

І я ніяк з цим змиритися не могла, адже ми дорослі люди, працюємо, самі себе забезпечуємо, нічого в неї не просимо, то чому ми маємо вислуховувати від неї якісь зауваження?

Я можу з впевненістю сказати, що вільно та щасливо жити нам заважає саме вона. Свекруха регулярно влазить у наші справи, навіть у те, що її зовсім не стосується. Мене це дуже вибиває із колії. Іноді мені здається, що вона робить це спеціально, просто щоб посварити нас і довести до розлучення. Тоді її улюблений син знову повернеться до неї. Чоловік мій каже, що я собі щось вигадую, але я впевнена, що саме так і є.

Свекруха постійно намагається командувати мною. Їй не подобається що і як роблю, тому вона постійно роздає нам непотрібні поради. Я від цього так втомилася, що словами не передати.

Нещодавно мої батьки прийняли рішення переїжджати в Канаду на постійне місце проживання. Там давно живе мій старший брат, і він вирішив забрати батьків до себе.

У них залишився великий особняк, в якому вони жили. Щоб не здавати його чужим людям, батьки запропонували мені переїхати в їхній дім. Єдиний мінус – на роботу дальше добиратися, але у нас є машина, так що сильною проблемою це для нас не стане.

Чоловік теж зрадів, бо будинок у моїх батьків і справді добротний. Ми швиденько переселилися, прибрали все на свій лад, і стали собі жити. А я, нарешті, полегшено видихнула, бо подумала, що тепер я у себе вдома, та й будинок трохи далеко, тому тепер ми з свекрухою будем бачитися рідше.

Та я рано зраділа, бо свекруха швидко намалювалася у на порозі. Сказала, що приїхала подивитися, як ми тут освоїлися. Вона все добре роздивилася і сказала, що їй теж хотілося б пожити в такому великому будинку. Я промовчала, зробила вигляд, що я її не чую.

Але вона дочекалася, поки мій чоловік повернеться з роботи, і стала йому скаржитися, що їй важко одній жити, і сумно дуже, а у нас в цей час будинок пустує.

– Ви ж і так постійно на роботі, – щебече свекруха. – А я б за цей час і прибрала, і вечерю зготувала. А з’являться внуки – то взагалі буде супер, я ж вам з усім допоможу.

Чоловікові моєму ця ідея з переїздом його матері до нас подобається, він не проти. А я навіть чути про це нічого не хочу. Ще не вистачало, щоб вона в моєму домі мною керувала.

Ситуація настільки серйозна, що чоловік поставив мене перед вибором – або його мама живе з нами, або він йде від мене.

Не можу зрозуміти, як маю правильно вчинити в цій ситуації і що мені робити взагалі. Я навіть не уявляю, як про таке сказати моїм батькам, що в їхньому домі буде жити не лише зять, але і його мама.

Джерело