Ось останнім часом я дуже багато думала, але навіть не знаю, як тут бути зараз, нічого на думку не спадає. Можливо ви дасте мені слушну пораду, бо від неї залежить моє сімейне життя, як би дивно це не звучало.

Все діло в тому, що три роки тому я вийшла заміж за Степана. За цей час у нас з’явилася дитина і ми встигли придбати хорошу квартиру в кредит. На перших порах все йшло дуже добре у нас в сім’ї. У Степана була дуже хороша робота, гідна зарплата. Але, як часто буває, що в один момент щось пішло не так, на жаль.

Невеличка фірма, де працював Степан вирішила змінити своє місце розташування і, зрозуміло, що працівників поставили вже перед вибором: йти за компанією в сусіднє місто, щоб зберегти роботу, воно знаходиться не дуже близько від нас або шукати собі нову роботу. Я думала, що ми з чоловіком порадимося і обоє вирішимо, як краще буде, але в нашому місті знайти хорошу роботу дуже важко.

Після довгих роздумів на на нашій невеличкій сімейній раді нами з Степаном було вирішено, що чоловік все ж залишиться працювати у своїй фірмі.

Ось тільки величезний мінус у всьому цьому – дорога до офісу дуже далека і додому займає дуже багато часу, особливо в час-пік, коли дороги перегружені і всі в один час повертаються з своєї праці додому. Але і до цього ми потихеньку почали звикати. До останнього випадку, який мене дуже засмутив.

А ось ввечері в понеділок дзвонить мені мій чоловік і каже, що на роботі у них зараз усі працівники перенавантажені у зв’язку з переїздом фірми, багато паперової роботи, звіти, аналіз.

Працювати доведеться допізна, а завтра на робочому місці потрібно бути з самого раннього ранку. Загалом, додому Степан цього дня не приїде. І таким собі спокійним голосом ставить до відома, що ночувати сьогодні залишиться у нашої спільній подруги Ольги.

До слова сказати, дружимо ми з Ольгою з самого інституту, разом орендували квартиру, разом ходили на дискотеку в клуб в молодості. Після інституту їй запропонували хорошу посаду в сусідньому місті, а я вийшла заміж. Спілкуватися ми стали менше, але дуже часто ми з нею зідзвонюємося, багато спілкуємося, усе одна одній розповідаємо.

Але ось до того, щоб мій власний чоловік залишився у неї з ночівлею я, чесно кажучи, не була готова до такого повороту подій. Які б не були ми з нею хороші подруги, але вона все-таки не сестра і не мама йому, а цілком симпатична і до того ж розлучена молода дівчина.

На мої заперечення Степан, як ні в чому не бувало, так спокійно відповів мені відразу, що це все дурниці, що даремно я не довіряю йому, він не такий і взагалі, кохає тільки мене і я – найважливіше, що він має в житті.

Увечері Степан тоді подзвонив мені ще раз, запропонував поспілкуватися з Ольгою. Я сказала, що у мене зовсім немає настрою, на розмови я не налаштована і відразу поклала телефон. Зранку він мені знову зателефонував, став питати, як я себе почуваю, чи все добре у мене. Я не змогла стримати емоції і сказала йому все, що я думаю з приводу таких ночівель.

Я сама цілу ніч не могла заснути, різні думки роїлися в моїй голові. Я Степанові тоді запропонувала поставити себе на моє місце – сподобалося б йому, якби я залишилася ночувати у його друга? Так він на мене ще й образився, і поклав сам телефон.

Тепер сама не знаю, що робити далі і як бути в ситуації моїй. Чоловіка свого я щиро кохаю, та й він мене теж. Але я не розумію, як можна залишитися ночувати у іншої жінки так просто без моєї згоди, наче це звична така буденна справа. Навіть не знаю, як з ним говорити і що буде далі?

Можливо, хтось був на моєму місці, якась жінка зрозуміє мене і скаже, що мені робити. Хіба це нормально, коли чоловік ночує в іншої?

Джерело