Нам з чоловіком по 60 років, з заробітків додому я привезла гроші, щоб купити для нас житло. Якраз в нашому селі продавався невеликий будинок, який мені дуже підходив. Я вже сплатила за нього аванс, і тепер везла всю суму, щоб повністю розрахуватися. Та коли я повернулася додому, і побачила, що тут відбулося за час моєї відсутності, то просто за голову схопилася. Вдома я застала іншу жінку, яка, виявляється, живе з моїм чоловіком. І діти, і свекруха про це знали, але ніхто і жодним словом про це не обмовився
Цього разу, як ніколи, я хотіла додому. Та хто ж знав, що вдома на мене чекає аж настільки неприємний сюрприз. Головне, що мене ніхто про це навіть не попередив.
Я заробітчанка, вже 15 років працюю в Італії, а раз в рік приїжджаю додому у відпустку, як правило, на Різдво або на Великдень.
Та вдома довго не затримуюсь, бо потрібно назад на роботу повертатися. Я хотіла мати власне житло, і гроші були потрібні чималі. А звідки їх взяти? Ось я на заробітки і поїхала.
Мати гарний власний будинок – то була моя велика давня мрія. Я сама росла в дуже бідній родині, де п’ятеро дітей з батьками тіснилися у невеликій хатині.
Коли я вийшла заміж, то чоловік забрав мене до себе, у нього був значно більший дім, та мені довелося жити з його батьками.
Якщо свекор був більш-менш нормальним, і не звертав на мене жодної уваги, то свекруха мені таке “веселе” життя влаштувала, що мені досі моторошно все згадувати, що мені довелося пережити в їхньому домі.
Та вона мені шкодувала тарілки супу. Не раз ховала від мене їжу. А всім сусідам розповідала, що я лінива, і не вмію нічого робити.
Один Бог знає, як мені було там важко, і я ще тоді усвідомила, що молоді мають жити окремо.
У нас такої можливості не було, тому і доводилося мені терпіти. Чоловік у мене був добрий, але аж занадто. Він просив мене не чіпати його маму, або мовчати, коли вона мене чіпає.
Так ми і жили. Чоловік ніколи за мене і не заступився, бо його все влаштовувало.
Дітей у нас було двоє: син і донька. Я розуміла, що ми їм не можемо нічого дати, навіть відправити їх в місто вчитися – і то вже була проблема.
А якось в місті, на ринку, я випадково зустріла свою однокласницю, і навіть її не впізнала, бо виглядала вона просто приголомшливо.
Світлана розповіла мені, що вона в Італію на заробітки поїхала, але потім їй ще пощастило там заміж вийти. Так що, тепер вона синьйора., має гроші, і своїм дітям вона дуже допомогла.
Я наслухалася її розповідей про те, як в Італії можна заробити мінімум тисячу євро в місяць, і вночі через це спати не могла.
В голові крутилася думка, що якби і я поїхала, то змогла б заробити нам на житло всього за кілька років.
Вранці я обережно поділилася своїми думками з чоловіком, а він мені сказав, щоб я навіть про таке не думала, бо чув він про мою Свєтку, і не хоче, як її чоловік, залишитися з рогами.
– Ніхто йому не зраджував, – спробувала я вигородити подругу. – Світлана з чоловіком розлучилися ще задовго до того, як вона в Італію поїхала.
– Але ж вони продовжували жити в одному будинку, і як тепер її чоловік почувається, коли вона свого італійця додому привезла, і всі вони живуть в одній хаті? – злився чоловік.
Одним словом, історія Світлани йому категорично не подобалася, хоча він добре знав, що перед тим, як Світлана з своїм чоловіком розлучилася, він їй зрадив.
А тепер вона винна, бо спробувала стати щасливою, і доля усміхнулася їй.
Та якщо мого чоловіка ця історія дратувала, то мене, навпаки, надихнула. Не в плані того, що я теж хотіла там собі когось знайти, а в плані того, що можна поїхати і заробити на житло.
Не зважаючи на те, що мій чоловік був проти, я всупереч його волі таки стала заробітчанкою. Доньці я квартиру купила, а сину машину.
Потім стала складати гроші і для себе, бо вирішила, що пора нам з чоловіком пожити окремо від його батьків.
Зараз нам по 60 років, і додому я привезла гроші, щоб купити для нас житло. Якраз в нашому селі продавався невеликий будинок, який мені дуже підходив. Я вже сплатила за нього аванс, і тепер везла всю суму, щоб повністю розрахуватися.
Та коли я повернулася додому, і побачила, що тут відбулося за час моєї відсутності, то просто за голову схопилася.
Вдома я застала іншу жінку, яка, виявляється, живе з моїм чоловіком. І діти, і свекруха про це знали, але ніхто і жодним словом про це не обмовився.
Їхні стосунки тривають вже кілька років, але коли я приїжджала додому, ця жінка зникала на певний час. А цього разу я не попередила про свій приїзд, тому все так і вийшло.
Чоловік винним себе не визнає, і не вірить, що я в Італії лише гроші заробляла. Йому ніяк історія Світлани не може забутися.
Я йому пояснюю, що таких, як Світлана, одиниці, а інші заробітчанки важко працюють і чесно заробляють гроші. Та чоловік як не вірив у це, так і далі не вірить. Тому і привів жінку в наш дім.
Що мені тепер робити? Зробити вигляд, що нічого не сталося, і продовжувати жити з чоловіком?
Чи розлучитися і почати нове життя? Гроші на будинок у мене є, а решту я ще собі зароблю.