Точкою не повернення стали його поїздки до батьків до іншого міста, ні, не тому, що ревнощі, образа чи щось інше, а тому, що нам без нього стало добре жити

Я нещодавно розлучилася із цивільним чоловіком. У мене троє дітей, двоє від першого шлюбу (вдова за першим чоловіком) та спільна з ним дочка. Їй 9 місяців.

Пишу насамперед для того, щоб хтось прочитав і наважився зробити важливий крок у житті, якщо сумнівається чи боїться. Всі три роки нашого спільного життя він не працював, сидів на шиї і ставився до мене дуже погано.

Жодного подарунка, жодної квіточки, постійно «принеси-подай». Зрештою, я почала почуватися не жінкою, а обслугою.

Запитайте, чому терпіла? Тому що маніпулятором був, а я дуже м’яка людина, довірлива. Багато разів хотіла піти, але він робив усе, щоб я залишилася, сама відчувала вину, ще й вибачалася.

Коли дізналася, що чекаю дитину, навіть не зраділа одразу, але посипалися обіцянки, радощів було багато. З’явилася дочка.

Люблю її дуже, чекала, звісно. Нічого так і не змінилося після цього.

І десь у глибині душі я знала, що так і буде, але дозволила в черговий раз себе обдурити. Ну та й добре.

Роздратування зростало, як снігова куля, вічна картина лежання на ліжку та ігри в телефон врізалася намертво в пам’ять. Допомоги, звичайно, не було жодної.

Ні посуд помити, ні сміття винести, навіть погуляти з дитиною жодного разу не сходив. Розмови, звісно, нічим не допомагали.

Ще треба додати, що він зраджував. Точкою не повернення стали його поїздки до батьків до іншого міста.

Ні, не тому, що ревнощі, образа чи щось інше. А тому, що нам без нього стало добре жити.

Не стало дудки, під яку треба було танцювати, налагодився режим у дітей, я стала спокійнішою, впевненішою в собі. З’явилося небагато часу на себе, хоча б зробити елементарні речі, типу манікюру, ванни і т.д.

І ще, коли він приїжджав, все просто було навпаки: діти погано спали, він лягав спати під ранок, чим заважав усім, почуття постійного роздратування знову не давало спокою.

І я зробила вибір. На користь себе та дітей.

Скандал, благання пробачити і повернутися, шантаж, зрештою, мерзенні образи та слова, які не пробачити вже ніколи. Милі пані, не вірте людям, які думають тільки про себе і постійно маніпулюють.

Поважайте та любіть себе, не ведіться на провокації, начебто, «у мене серце хворе», «ти мене ніколи не любила, брехала». Ідучи йдіть, тихо, гордо і з гідністю.

Не треба нічого боятися, що залишитеся самі, бо щастя такі стосунки не принесуть нікому. Нема шанувальників?

Ну і нехай обов’язково з’являться. Думайте про себе, займайтеся дітьми та насолоджуйтесь життям, поки є час.

І викидайте мотлох з дому та з голови у всіх сенсах. Успіху всім і рішучості!

КІНЕЦЬ.