Спочатку гарне ставлення до невістки в один момент деформувалося до відторгнення. Я не можу її ні бачити, ні чути, вона мене дратує.

Хоча коли ми з нею тільки познайомилися, я була про неї дуже гарної думки. Дівчина явно розумна, освічена, досить скромна. Не забита, а саме скромна.

Це виявлялося і в поведінці, і в одязі. Вона ніколи не випиналася, не скандалила, була ввічлива, дякувала за допомогу, загалом поводилася, як нормальна людина.

Можна сказати, що я просто зла свекруха, якій подобалося, що невістка сидить у куточку і мовчить у ганчірочку, але це не так. Просто я дуже не люблю зухвалих і нахрапистих людей.

Дуже боялася, що син може привести якусь хабалку, бо було видно, що він закоханий, а кохання багатьом заплющує очі. Але побачивши Олю, я зрозуміла, що мої молитви були почуті.

Ми з нею чудово спілкувалися і до весілля, і потім ще кілька років після весілля. Нормальні стосунки у нас були доти, доки невістка не народила.

Коли з’явився онук, невістка почала швидко перетворюватися на скандалістку, яка постійно від когось вимагає, постійно спілкується на підвищених тонах і вважає, що їй всі зобов’язані.

Вперше вона мені нахамила на виписці з лікарні. Я підійшла, щоб розглянути онука, а невістка гаркнула, щоб я не плуталася під ногами та дала їй пройти.

Було неприємно, але я промовчала. Все-таки пологи були, невістка може бути на нервах, можливо, ще й самопочуття не з найкращих. Не стала зважати на таку поведінку.

Думала, що пройде трохи часу, гормональний шторм вляжеться, невістка відпочине, прийде до тями та перестане хамити всім підряд.

Сама я вирішила до неї не приходити, чекала, коли нас покличуть у гості. Думала, що на той час Оля поверне собі самовладання.

Вперше нас покликали за чотири місяці після появи дитини. Ми уточнили у сина, що подарувати, що принести спеціально записали, щоб не переплутати.

Приїхали, привезли подарунки, одразу ж натрапили на похмурий погляд невістки. Вона відразу ж почала обурюватись, що ми купили якусь дешевину, хоча ціна була цілком пристойна.

– Ну, хоча чого я чекала? Коли вам було на нас не начхати? – посміхнулася невістка і пішла в кімнату, голосно грюкнувши дверима.

Я взагалі не зрозуміла, що відбувається, чоловік поряд теж стояв приголомшений. Син повільно червонів. Я вирішила відволікти його на іншу тему, запропонувала попити чай. Не хотіла залишати його віч-на-віч з невісткою, щоб він не почав з’ясовувати відносини по “гарячих слідах”. Хоча залишатися у квартирі після такого у свій бік не хотілося зовсім.

Ми ще пів години побули у гостях, син трохи заспокоївся, почав просити вибачення за дружину. Сама вона до нас так і не вийшла, онука нам теж не показала.

Ще через два місяці вже ми запросили їх у гості. Спочатку погодилися, але потім син зателефонував і похмурим голосом сказав, що вони не прийдуть, перепросив і поклав слухавку.

Зрозуміло було, що там знову невістка якось здивувала. Але розпитувати сина я не стала, захоче розповісти – розповість. Мені подробиці були не дуже цікаві.

Мабуть, син таки переконав Олю, що треба якось реабілітуватися за ту відмову, тож ще через місяць вони таки дійшли до нас, навіть невістка з дитиною була.

Щоправда, в Олі було обличчя, ніби її на тортуру якусь ведуть. І поводилася вона весь вечір відповідно. Постійно відпускала якісь отруйні коментарі, тяжко зітхала, обурювалася, загалом, поводилася огидно.

Я спробувала на кухні обережно з’ясувати, що з нею відбувається, але мені порадили не пхати носа в чуже життя.
– Вам онука привезли? От і радійте. Нема чого до мене чіплятися, – огризнулася вона на мене.

Тільки нам онука навіть на руках потримати не дали. Невістка заявила, що вона не має запасних дітей, тому цим вона дорожить.

Не розумію, що в її голові переклинило. Як така гарна дівчина перетворилася на це? Ми їй приводу не давали, син начебто теж.

Але бажання спілкуватися з нею в мене вже немає зовсім. Та й до онука ми якось прикипіти не встигли – нам його жодного разу навіть потримати не вдалося.

Невже Оля не розуміє, що такими темпами залишиться одна з дитиною? А може, вона цього й досягає?

КІНЕЦЬ.