Я живу з дівчиною 4 місяці, зустрічаємось півроку. Познайомились ми на роботі, вона була моєю начальницею.

На той момент вона зустрічалася зі своїм хлопцем, з яким вони вже чотири роки разом і мають спільну дворічну дитину. На роботі ми часто переглядалися і не більше, вона старша за мене на рік, плюс начальниця, тому я ні на що не розраховував.

Все почалося на корпоративні, ми неабияк випили і вона затягла мене на повільний танець, ми почали одне одного обіймати і мало не цілуватися. Після танцю я запропонував їй піти, ми вийшли, почалися бурхливі поцілунки, ми зайшли в кафе, зійшлися на тому, що прокинемося вранці, а там побачимо, що буде.

Я прокинувся вранці і зрозумів, що я хочу бути з нею. Почав її добиватися, сказав, що заберу її в нього (він, до речі, також мій колега).

В результаті місяць ми бачилися потай і вона пішла від нього. Пішла тому, що втомилася від нього, йому 28 років, а цілей у житті немає жодних, а вона виконувала 80% усіх справ у сім’ї.

Вона винайняла квартиру і почала жити з дитиною, я почав часто бувати у неї. Все було дуже круто щоденна близькість, пристрасть та інше, але стосунки ми приховували. Ну, ось пару місяців тому все розкрилося (вона цього не хотіла, але так вийшло).

Живемо вже 4 місяці разом, я переїхав до неї. І ось протягом усього часу вони спілкуються з колишнім, він постійно ниє, що кохає її, переконує її в тому, що вона кохає його.

Останні півтора місяці вона стала прохолодною, близькість зменшилася до разу на тиждень. Постійно вона у дитині, у роботі, у побутових проблемах.

Я подумав, що їй не вистачає часу і все і взяв половину обов’язків на себе в прямому розумінні, а вона так само знаходить причини, що втомилася та інше.

Спробував з нею поговорити, що де я займаю місце у твоєму житті, де там пристрасть та кохання, вона сказала, що все виправить. У результаті вона постійно спілкується зі своїм колишнім, він її ображає, а вона терпить нібито заради сина.

Я йому все пояснив одного разу, так би мовити по-чоловічому, а він все одно продовжує, та й вона терпить, він пише, що любить і сумує. А нещодавно вони ходили з дитиною до поліклініки, і він помітив, що я написав їй, що її люблю.

Потім вона прийшла додому, він поставив їй запитання, чи любить вона мене. Я змусив її сказати, що вона любить мене, вона вкрай цього не хотіла, виправдовуючись, що не хоче робити йому боляче.

До речі, до дитини вона мене не підпускає, у плані побуту та виховання. Каже, що батько в нього є і тільки він займатиметься його вихованням, один раз він назвав мене татом, її це дуже розлютило.

Постійно це їхнє спілкування, він через дитину просто маніпулює їй, а вона піддається, нібито боїться зіпсувати з ним стосунки, хоче, щоб батько був у сина. Хоча я завжди їй говорю, що прийму його як свого.

Загалом, не розумію, що відбувається, почуваюся третім зайвим тут. Хоча вона мені каже, що любить мене дуже сильно, але в пріоритеті у неї дитина.

Каже, що до колишнього в неї немає почуттів, але я щось бачу тут не так. Я розумію, що сам зруйнував їхню родину і вліз туди. Але що не зробиш, якщо закохуєшся, якщо це взаємно. Що робити, і як вчинити у цій історії.

КІНЕЦЬ.